Епос - оповідна форма літератури. Легенда - фольклорний, літературний твір, у якому є розповідь на фантастичну тему. Притча — алегорична розповідь про людське життя моралізуючого виду. Фейлетон — проміжна ланка між нарисом, оповіданням та новелою.
Міфи відрізнялися від казок, бо казки вважалися плодом фантазії, і від легенд, бо в легендах були реальні історичні події і герої. Климюк, порівнюючи притчу і байку, відзначає, що близька жанрова форма притчі та байки зумовлена спільністю їх походження: від міфу до казки, від казки до аполога, з якого й розвинулася власне байка і притча. Водночас притча має ряд відмінностей: якщо байка змальовує характер людини, викриває її негативні риси, то в притчі на характери героїв звертається мало уваги, вони є часто неконкретними, можна сказати навіть абстрактними, повністю залежать від наперед заданої думки... Притча може мати різні модифікації: короткий повчальний вислів (прислівя, приказка, сентенція), фабульна притча (прозова і віршова), притча з поясненням і без пояснення, притча з алегорією і без алегорії, притча - парабола, притча - розгорнуте порівняння".1 В українській літературі притчу як основу сюжету або як окремий жанр використовували І. Оскільки межі між романом і повістю невиразні, одні і ті ж твори відносять і до романів, і до повістей ("Борислав сміється" І.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
