Опис традицій побутування Куанхо в селах Північного В’єтнаму і виділення оригінальної жанрової типології даної ліричної пісні. Аналіз ритмо-мелодичної будови пісень, а також творчого методу Куанхо й виконавських новацій, перспективи його еволюції.
До прикладу, народ Кінь, який живе на території Південного Вєтнаму, віддає перевагу жанрам ліричних пісень «Лі», «Хо» та іншим, повязаним з календарним циклом трудових пісєнь, що мають жанрове розгалуження - «Лі кай луа» («Пісня польових робіт»), «Лі цай луа» («Пісня лущення рису») або «Хо за гао» («Пісня молотіння рису»), «Хо тео ге» («Пісня керуючого сампаном») та ін. Предметом даного дослідження є специфіка жанру Куанхо в його музичній цілісності композиторської і виконавської творчості, в динаміці розвитку виконавської культури останніх десятиріч; жанр Куанхо розглядається в контексті культурних взаємодій націй та народів у минулому й сучасності. Так, у 1962 році вийшла книжка «Народна пісня Куанхо Бак Нінь», в якій висвітлюється історія зародження жанру, розкривається етимологія слова «Куанхо», згідно з якою пісня такого роду могла бути створена в епоху династії Лі - в ХІ - ХІІІ ст. Темою даного дослідження є життєва динаміка Куанхо, яка уособлює єдність процесів творення і виконання, побутування мистецтва класичного співу майстрів Бак Ніня в умовах адаптації жанру до інших районів Вєтнаму й опорі на особливості полістилістики жанру.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
