Жіноча кінорежисура (гендерный аспект) - Автореферат

Актуальність теми дослідження визначається увагою суспільства до так званої "гендерної проблематики": місце жінки в сучасному суспільстві, її участь в економіці, політиці та інших галузях суспільного життя. Знаковим у цьому відношенні є Указ Президента України Указ від 26.07.2005 № 1135/2005 "Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", пункт четвертий якого наголошує: "Встановити, що посадові особи центральних та місцевих органів виконавчої влади несуть відповідно до законодавства персональну відповідальність за невиконання покладених на них обовязків щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". кінорежисер бісексуальний психологія Природно очікувати, що й твір мистецтва, створений представником тієї чи іншої статті, буде мати відбиток і цієї особливості його творця. І, хоча ця проблема стосовно кіномистецтва до сих пір не піднімалась, заперечувати реальне існування проблеми чоловічого та жіночого "начал" у мистецтві навряд чи коректно. Методологія дослідження Відповідно до завдань в дисертаційній роботі застосовано: метод аналізу і синтезу для узагальнення даних, отриманих з історичної, філософської, соціологічної літератури; порівняльний метод, що дає можливість виокремити найбільш характерні риси того чи іншого кінематографічного матеріалу, створюючи відповідну гендерну диференціацію; історико-хронологічний метод для розкриття понять "гендер", що передбачає конкретно-історичний аналіз змісту поняття і повязаної з цим проблематики, його історичного й соціально-культурного розгортання.Таким чином, гендерний підхід базується на ідеї, що важливі не тільки біологічні або фізичні розбіжності між чоловіками та жінками, але й те культурне та соціальне значення, яке надає суспільство цим розбіжностям. Проблема ролі жінки в суспільстві віддавна хвилювала багатьох діячів науки і мистецтва, однак лише на початку ХХ століття жінки одержали право голосу, можливість підписуватися своїм власним іменем під літературними та науковими працями і домоглися того, щоб громадськість до них прислухалася. Незабаром стало ясно, що принцип "просто додай жінку" (механічно включити в дослідження також дані про жінок) себе не виправдував - він був не в змозі надати повноцінної картини життя жінок та окреслити специфічність їхнього наукового, методичного, мистецького підходу. Виявити специфічні жіночі та чоловічі риси у творі можливо за допомогою певних критеріїв, за які автор пропонує взяти узагальнений психоемоційний соціальний образ "чоловіка" та "жінки", який конструюється на основі аналізу широкого спектру наукової та художньої літератури з питань психології, соціології та біології особистості. Порівнюючи найбільш важливі для нашого дослідження узагальнені характерологічні риси "ідеалізованих" чоловіка та жінки з тим, що ми спостерігаємо у житті, можливо побачити, що в реальних чоловіках та жінках ці риси зустрічаються змішаними в різних пропорціях.Вивчення кінострічок західноєвропейських (Ліліани Кавані, Лені Ріфеншталь) і східноєвропейських жінок-режисерів (Кіри Муратової, Лариси Шепітько), свідчить про те, що, по-перше, є достатні підстави вивчати світове кіномистецтво в ґендерному аспекті, по-друге, відокремлювати в останньому таку модифікацію, як "жіночий" кінематограф. Аналіз фільмів, створених режисерами жінками, переконує в тому, що їхня стилістична, тематична та художня своєрідності обумовлені у тому числі й "жіночим началом" творців. Втім, проведене дослідження не тільки не підтвердило думку про те, що фільми, що були зняті жінками-кінорежисерами вирізняються підвищеною емоційністю, сентиментальністю, навіть сльозливістю, але, навпаки, виявило існування його модифікації так званого "жіночого кінематографу" - стриманої, часом навіть жорсткої щодо концептуалізованого змісту, духовного наповнення. Аналіз творчості Лені Ріфеншталь дає підстави стверджувати, що ця творчість існує принаймні у двох вимірах. "Жіночий" погляд у творчості Лені Ріфеншталь виявляється на іншому рівні, що яскраво проявився в фільмах "Блакитне сяйво" і "Долина".

Основний зміст

Підводячи підсумки проведеного дослідження, автор дисертації доходить таких висновків: 1. Аналіз літератури кількох наукових напрямів: психології, філософії, соціології - свідчить про варіативність методологічних підходів до проблеми гендеру, неоднозначність і навіть провокативність окремих позицій. Останнє особливо відноситься до робіт психологів, передусім психоаналітичного спрямування, а також до позицій, висловлених відомими літераторами, філософами (О. Вейнінгер, В. Розанов, І. Кон).

Згідно з цими уявленнями, чоловіче начало характеризується тим, що світ чоловік пізнає за допомогою логіки та понятійного аналізу; ним керує необхідність дії, боротьби, досягнення мети та подолання перешкод. Чоловік домінує, тому йому властиві рішучість, а також чіткий, холодний та тверезий, раціональний розум.

Відповідно, "жіноче начало" відрізняється тим, що жінка підвладна "логіці почуттів", інтелектуальне сприйняття дійсності в неї замінено на емоційне. Вона надає перевагу власним субєктивним уявленням перед абстрактним; узагальнене та логічне для неї тим більше чужорідне, чим більше вона жінка, а емоційність домінує над холодним розумом. Це - ідеалізовані образи психології чоловіка та жінки.

С другого боку відомо, що і перший, і друга несуть в собі риси протилежної статі. Ця бісексуальність позначається у чоловікові рисами фемінності, у жінці, навпаки, рисами маскуліності. Останні і засвідчують схильність окремих жінок до творчої активності, у якій зберігаються і відбиваються власне жіночі риси на особливостях мистецького твору. Виходячи з цього, можна практично безпомилково визначити біологічну стать творця, навіть якщо нам невідома вона інформаційно.

2. Вивчення кінострічок західноєвропейських (Ліліани Кавані, Лені Ріфеншталь) і східноєвропейських жінок-режисерів (Кіри Муратової, Лариси Шепітько), свідчить про те, що, по-перше, є достатні підстави вивчати світове кіномистецтво в ґендерному аспекті, по-друге, відокремлювати в останньому таку модифікацію, як "жіночий" кінематограф. Аналіз фільмів, створених режисерами жінками, переконує в тому, що їхня стилістична, тематична та художня своєрідності обумовлені у тому числі й "жіночим началом" творців.

3. Доведено, що головною відмінною рисою твору "жіночого кінематографу" є його ґендерний (психосоціальний) дуалізм, який виявляється в тому, що він, як правило, має "по-чоловічому" ідейну наповненість, втілену, водночас, у витонченій, емоційно поліфонічній формі, не властивій кінострічкам, створеним режисерами-чоловіками.

Втім, проведене дослідження не тільки не підтвердило думку про те, що фільми, що були зняті жінками-кінорежисерами вирізняються підвищеною емоційністю, сентиментальністю, навіть сльозливістю, але, навпаки, виявило існування його модифікації так званого "жіночого кінематографу" - стриманої, часом навіть жорсткої щодо концептуалізованого змісту, духовного наповнення.

4. Аналіз творчості Лені Ріфеншталь дає підстави стверджувати, що ця творчість існує принаймні у двох вимірах. Перший відображує ідеологічні настанови митця, якими в даному випадку є ніцшеанські ідеї. Саме вони домінують і визначають саму концепцію її фільмів "Тріумф волі" та "Олімпія".

У цьому модусі творчості Ріфеншталь немає чітко виявлено "жіночого" погляду. Це передусім, зріз, який, на нашу думку, відбиває суто "чоловічий" аспект її "андрогінного" підходу до формулювання і втілення творчого задуму, адже вплив ідей Ніцше, взятих за основу нацистської ідеології, так само простежується і в творчості митців-чоловіків.

"Жіночий" погляд у творчості Лені Ріфеншталь виявляється на іншому рівні, що яскраво проявився в фільмах "Блакитне сяйво" і "Долина". "Жіночість" проявляє себе в ідентифікації режисера з головними героїнями. В розкритті їхніх характерів і драм дійсно присутня акцентуйована "жіночість": адже емоційні характеристики героїнь, їх переживання, почуття і навіть характер особистої трагедії є моментом "жіночої" істини режисера. Зрада і відповідні трагічні наслідки подані через призму саме жіночого сприйняття, з очевидним співчуттям режисера своїм героїням.

5. Проведений аналіз фільмів Ліліани Кавані показує, що в творчості ще однієї жінки-режисера чітко сплікується щонайменше два модуси. Перший - заданий певними ідеологемами, вочевидь інтеріорізованими Кавані. Це знов таки вплив ніцшеанської філософії. Але крім Ніцше, принаймні в фільмі "Нічний портьє", проявився і потужний вплив психоаналізу, зокрема, фрейдизму, що не заперечувалося і самою Каванні. Дійсно, в повоєнні роки Західна Європа наново відкриває фрейдистське вчення про підсвідоме, передусім як сексуальний, нездоланний потяг, справжню і непереможну причину людської поведінки, як те, що суперечить культурному нашаруванню, як те, чому завжди програє свідомість із закарбованими в ній соціальними цінностями і імперативами, і як те, що завжди вийде переможцем у протистоянні окультуреного і тваринного.

Але у цьому вимірі суто "жіночого" погляду немає: адже за настановами психоаналізу було створено чимало кінострічок не менш талановитими і не менше, якщо не більш, відомими італійськими режисерами-чоловіками: (П. Пазоліні зокрема).

Власно "жіноче" наявне в іншому вимірі творчості Каванні: її ідентифікації з жіночими персонажами, в специфіці їх чуттєвості, яку можна визначити як дещо перебільшену сентиментальність, отже, в трактуванні образу. Екстраполяція на героїнь своїх почуттів, ідентифікація себе з ними, "програвання" через себе фабули, - все це, можна вважати, дійсно відображає жіночий погляд на проблему. Саме у цьому, у статтево-рольовій ідентичності - дійсно відчувається гендерно забарвлений підхід.

6. На відміну від ідеологем, які втілювалися у творчості Ріфеншталь і Кавані, "Сходження" Шепітько не є концептуалізацією певної ідеології. Фільм є значно ширшим, глобальним, адже зрадництво - загальнолюдська проблема.

Аналіз кінотвору дає підстави стверджувати, що в роботі режисера присутні два шари. Перший - ідейний - концептуалізація загальнолюдської дихотомії добра і зла: вірності і зрадництва. Не можна стверджувати, що ця проблематика є виключно "чоловічою" або виключно "жіночою". І справа тут не у тому, хто зраджує - чоловік жінку чи жінка чоловіка.

Особливістю творчості Л. Шепітько є те, що режисер ототожнює себе не з жіночими персонажами, як це було характерно для Ріфеншталь і Каванні, а з чоловічим - Сотниковим. Тут ідентифікація не могла відбутися за гендерним принципом, вона відбувається за світоглядними, морально-етичними цінностями.

Ідентифікація режисера за статевою ознакою уявляється можливою в фільмі "Крила", де головною героїнею є жінка. Це могло б дати підстави для припущення, що фільм експлікує гендерну позицію Шепітько, яка і відображується через симпатії до головної героїні. Проте, і в даному фільмі, ідентифікація відбувається, на наш погляд, із головною героїнею не тому, що вона - жінка, а тому що жінка є героїнею. В персонажі, який втілила М. Булгакова, для режисера головним знов-таки є моральні принципи, носієм котрих виступає головна героїня. Не будь-яка жінка (тільки тому, що вона - жінк), приваблює режисера: для Шепітько головне, на яких світоглядних, вольових і моральних принципах живе і діє цей жіночий персонаж.

Відмінність Л. Шепітько як режисера від інших режисерів-жінок полягає у значно вищому рівні самоідентифікації, який можна було б визначити як такий, що знаходиться "по той бік жіночості і чоловічості", тобто є загальнолюдським, екзистенційним.

7. Аналіз творчості К. Муратової дозволяє стверджувати, що ми знов маємо справу з втіленням в творчості жінки-режисера передусім певних ідеологем, аніж власне жіночих - індивідуальних або типізованих відчуттів. І це незважаючи на те, що стрічки К. Муратової щільно "населені" жіночими персонажами.

Фактично це не жінки, а ідеї, уособленням яких на екрані вони стають: дійсно вплив філософії екзистенціалізму відчувається в самому трактуванні буття, яке подається через жіночі персонажі. Оскільки екзистенціалізм є доволі різноманітним, то спадає на думку наближеність К. Муратової до французького екзистенціалізму, передусім, А. Камю і С. Бовуар, Ж.-П. Сартра.

Щодо цього творчість К. Муратової стоїть "особняком". Притаманні її фільмам специфічна тематика та інтереси по мірі духовного та інтелектуального розвитку режисера лише загострюються. Однак і в її творчості можливо спостерігати "жіночі" риси - імпульсивні зміни творчо-методологічних установок, естетико-стилістична фактура фільмів, хоч К. Муратова часто зрікається значною мірою від того, аби ідентифікувати себе з жіночністю.

8. Аналіз дає підстави зробити наступний узагальнюючий висновок: вивчення кінотворів відомих режисерів - жінок з позицій гендерного підходу засвідчує, що насправді не можна виокремити просто "жіночий" кінематограф. Творчість жінок-режисерів є поліаспектною, домінантною у творчості всіх розглянутих режисерів, насправді є певна ідеологічна (ідейна) позиція, відбиток їх світоглядних морально-етичних поглядів і переконань.

Щодо власне гендерного аспекту, у даному випадку фемінному, він проявляється в ідентифікації режисерів зі своїми героїнями за статтєвою ознакою. Саме їх трактування експлікує "жіночу" природу режисера, яка відбивається в особливій співчуттєвості (Л. Ріфеншталь), нахилу у виключно жіночу сферу інтересів - фокусування на особливостях любовних інтересів, їх деталізація ("Нічний портьє" Каванні).

Проте існує і інший варіант: гендерна інверсія, коли ідентифікація відбувається, скоріше, за маскулінним поглядом на жінку, і відображає намагання дистанціюватись від власних героїнь, як це властиве, на наш погляд, творчості К. Муратової.

Разом із тим, сформульовані висновки не виключають іншого трактування і підходу до аналізу творчості жінок-режисерів, навпаки, передбачають подальшу розробку гендерної проблематики в контексті кіномистецтва.

1. Савченко-Шагінян Т.Л. Образ жінки у фільмах К. Муратової /

2. Т.Л. Савченко-Шагінян // Мистецтвознавство. - 2002. - № 6. - С. 75-89.

3. Савченко-Шагінян Т.Л. Становлення творчого задуму та його художнє втілення Л. Каванні (на матеріалі фільму Л. Каванні "Нічний портьє") /

4. Т.Л. Савченко-Шагінян // Мистецтвознавство. - 2003. - № 9. - С. 114-119.

5. Савченко-Шагінян Т.Л. Парадоксальне явище фашистського кінематографу у творчості Лені Ріфеншталь / Т.Л. Савченко-Шагінян // Культура і мистецтво у сучасному світі. - 2003. - № 4. - С. 195 -201.

6. Савченко-Шагінян Т.Л. "Сходження" Лариси Шепітько / Т.Л. Савченко-Шагінян // Мистецтвознавство. - 2004. - № 10. - С. 59-67.

7. Савченко-Шагінян Т.Л. Гендерний аналіз в контексті культуротворчості / Т.Л. Савченко-Шагінян // Мистецтвознавство. - 2009. - № 25. - С. 125-134.

Размещено на .ru