Етичні погляди видатного романіста, розуміння ним ролі пристрасті, любові у житті людини, жіночого щастя. Трактовка І.О. Гончаровим жіночого національного характеру. Традиції, на які спирався романіст при створенні образів, їх новаторський характер.
Визначний представник критичного реалізму, чудовий художник і літературний критик, мемуарист, Гончаров у своїх творах прагнув відповісти на актуальні питання російського життя 30-60-х років ХІХ століття. В.Г.Бєлінський, М.О.Добролюбов, О.В.Дружинін, Д.М.Овсянико-Куликовський писали про гончаровських героїнь із захопленням, підкреслювали художню майстерність письменника у створенні жіночих образів. М.В.Шелгунов, О.М.Скабичевський, Ап..Григорєв, О.Міллер, М.К.Цебрикова, І.Ф.Анненський, О.П.Милюков, М.Д.Ахшарумов, І.С.Нечуй-Левицький оцінювали жіночі образи в романах Гончарова у різко критичних тонах, звинувачували автора у їх надуманості, у порушенні художньої цілісності й логіки у зображенні жіночих характерів. При цьому жіночим образам Гончарова відводиться лише допоміжна роль у розкритті ідейного змісту твору, у виявленні авторської позиції і недостатньо враховується їх самостійна ідейно-художня цінність, слабко простежуються традиції, які творчо розвивав Гончаров, недостатньо уваги приділяється художнім засобам створення жіночих образів. Усе зазначене дає підстави стверджувати, що жіночі образи Гончарова, їх місце у художньому світі письменника не вивчені з необхідною глибиною і обєктивністю, яка повинна грунтуватися на ретельному аналізі текстів романів, суворому врахуванні авторської позиції.У першому розділі “Жіночі образи в романі І.О.Гончарова "Обыкновенная история" розглядається типологія жіночого характеру у творі, яка подана загалом двома типами, кожний з яких має свої різновиди. Вона чимось нагадує гоголівську Пульхерію Іванівну з її невтомними турботами про свого чоловіка, тургенєвську Арину Власіївну з її клопотами і переживаннями про "Єнюшу", матерів Обломова і Штольця.Увесь смисл життя Анни Павлівни - у благополуччі і щасті сина, як вона їх розуміла.У серці цієї жінки віджили всі почуття, окрім одного - любові до сина. Гончаров, створюючи образ Адуєвої, часто користується монологом - психологічним прийомом, властивим творам Ф.М.Достоєвського, Л.М.Толстого, які застосовують монологічне мовлення при створенні глибоко інтелектуальних героїв, чиє життя підпорядковане пошукам відповіді на філософські питання. Такі жінки, як Софя, з погляду Гончарова, виправдовують своє існування уже тим, що готові самозречено служити сімї, чоловікові, присвятити своє життя вихованню дітей. "Головна задача роману, його душа - жінка" (Гончаров) підкреслюється, що дослідники, аналізуючи роман "Обломов", звертають увагу переважно на соціальну проблему твору-викриття обломовщини як злісного явища, що гальмує розвиток суспільного життя в Росії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
