Жіночі образи Лілії Бріско та місіс Ремзі у романі Вірджинії Вулф "До маяка" - Курсовая работа

Модернізм - сумарний термін, що позначає сукупність літературних напрямів та шкіл ХХ століття, яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних способів, антиреалістична спрямованість. Модернізм - це мистецтво, що втратило людину, відмовившись від розкриття її характеру і долі в їх умовності конкретно-історичних особливостей соціальної дійсності. У першому десятиліття лідирувала група письменників, представники якої називали своє мистецтво "сучасним" (modern); звідси і виникають терміни "модернізм" і "модерністи". Найбільш типовим представником англійського модернізму 20-х років і водночас найбільш значним із письменників цього напрямку був Джойс, але його теоретиком виступала Вірджинія Вулф (Virginia Woolf, 1882-1941), голова "групи Блумсбері" і одна з представників літературної школи, що отримала назву "психологічної". Подібна дефініція поняття "жіноча література" збігається з визначенням терміну "національна література" (ще більш проблемного за визначенням) як література, створена на певній території певною мовою.Західна культура кінця XIX й конкуренції початку XX століть характеризується домінуванням такого напрями як модернізм. Вже 1919 р. вона побачила нову літературу, яку назвала модерністської, вживаючи слова які вперше слово «модерн» в якісному значенні. Модернізм в Англії обєднав різні тенденції мистецтво, різних письменників і ранній стадії повязані з експериментаторством. Навіть у межах творчості одного письменника може бути відбиті найвизначніші досягнення модернізму («Улісса» Джойса) та її глухий кут («Поминки по Финнегану»), нове розуміння традиції (Еліот), визнання за російської літературою права бути органічною та забезпечити необхідною частиною світового літературного процесу (В. Відкидаючи на першої експериментальної стадії традиційні типи розповіді, проголошуючи техніку потоку свідомості єдино вірним способом пізнання індивідуальності, модерністи відкрили залежність його художнього уявлення як основного інструмента естетичної комунікації від міфу, що є структуроутворюючим чинником («Улісса» Джойса, поезія Т.С.У домі Стівенів бували видатні письменники, вчені, художники. Серед чотирьох дітей від цього шлюбу третьою дитиною була Вірджинія, котра вирізнялася з дитинства підвищеною чутливістю, великою сприйнятливістю і слабким здоровям. Тут, у будинку на Ґордон-Сквер, неподалік від Британського музею, розпочався новий період в їхньому житті, повязаний з виникненням у 1906 р. групи "Блумсбері", яка обєднала молодих людей, чиї зацікавлення були повязані з мистецтвом. Щотижневі зустрічі блумсберійців переростали у тривалі та палкі суперечки про мистецтво, про шляхи його розвитку в сучасну епоху. Усі були одностайними у своєму погляді на мистецтво як найважливішу грань життя суспільства і найвищий прояв можливості людини, всі вітали нові художні відкриття і свято вірили в те, що мистецтво - найнеобхідніша умова існування цивілізації [7, c.Творчим кредо письменниці було подолання умовних меж жанрів і створення нових модифікацій і художніх форм. В ряді літературних статей вона відверто висловлюється проти реалізму та реалістів свого часу. "Справжнє" в уявленні Вулф - учениці Бергсона і переконаної ідеалістки - було те, що таїться в глибинах свідомості та підсвідомості людини, "тривіальним" - суспільні звязки і відносини, так як вони не мають "вічної" цінності". У статті "Сучасна художня проза" Вулф, протиставляючи творчість Уелса, Голсуорсі та інших відомих англійських прозаїків-реалістів творчості "молодих" на чолі з Джойсом, писала: "Всі вони матеріалісти, і тому, що вони переймаються матеріальним життям людей, а не духовним, вони нас не лише розчаровують, але й приводять до висновку, що, чим швидше англійська проза чемно повернеться до них спиною і рушає вперед - нехай навіть в пустелю, - тим краще для нашої душі". Про ворожість "сучасного" (модерністського) мистецтва творчості критичних реалістів (котрих Вулф називає матеріалістами) письменниця говорила з самого початку 20-х років.Вона дала письменникам, які йшли слідом за нею, цілий арсенал прийомів, а головне - кути бачення, без яких неможливо уявити зображення психологічного і морального світу людини в європейській прозі ХХ століття. Вулф бачила своє завдання у зображенні відчуттів, скороминущих вражень і почуттів, витлумачуючи їх як справжню реальність. У літературі, як і в мистецтві взагалі, будь-які експерименти можуть бути витлумачені як прикрі зриви смаку і порушення почуття художнього такту і міри. Для Вірджинії Вулф мистецтво - це світ емоцій, багатої уяви, нескінченних асоціацій, це вміння тонко передавати миттєве враження і біг часу, нескінченна різноманітність відчуттів. В кожному творі Вулф ставить конкретну задачу-експеримент: передати плин часу, зобразити розвиток почуттів героїв у часі - від дитинства до юності і до старості; показати, на скільки непод

Зміст

Вступ

Розділ 1. Розвиток течії модернізму в англійській літературі та місце В. Вулф у цьому процесі

1.1 Течія модернізму в Англії

1.2 Життєвий шлях Вірджинії Вулф

1.3 Специфіка творчості Вірджинії Вулф

1.4 Експериментальна проза Вірджинії Вулф

Розділ 2. Творчість В. Вульф та специфіка зображення жіночих образів в її творах

2.1 Образ жінки у романах В. Вулф

2.2 Роман В. Вулф «До маяка» - яскравий приклад для аналізу епізодичної структури роману письменниці-модерніста

2.3 Жіночі образи Лілії Бріско та місіс Ремзі через призму розвитку феміністичних течій у літературі

Висновки

Список використаної літератури