Дослідження діяльності жіночих об’єднань України, феміністичного та гендерного руху, їх ролі і місця у політичному житті та визначення перспектив розвитку на основі аналізу сучасних політичних процесів, архівних джерел та статистичних матеріалів.
При низкой оригинальности работы "Жіночі об’єднання України як суб’єкти державотворення кінця ХХ століття", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Громадські обєднання виступають активними субєктами політичного процесу. Асоціації, спілки, організації, союзи, рухи створюють складну і взаємоповязану систему громадських обєднань, елементи якої перебувають у взаємодії та зазнають постійних взаємовпливів. Соціально-політичне призначення обєднань полягає, насамперед, у тому, щоб звільнити особистість від необхідності самостійно вирішувати проблеми та сприяти ширшому самоврядуванню. Основними критеріями субєктності є здатність до раціональних та суверенних дій, що мають значимість для задоволення потреб суспільства, постійній та самостійній участі у політичному житті відповідно до власних та колективних інтересів, впливі на інших учасників політичного процесу. Дисертант аналізує ступінь і прояви субєктності жіночих обєднань, їх форми і принципи діяльності, взаємодію з державними, громадськими і політичними структурами, особливості вираження організованого жіночого руху в Україні.У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено обєкт, предмет, мету і завдання дослідження.У першому параграфі цього розділу “Методологічні засади дослідження жіночих обєднань України” вирішуючи проблему субєктності жіночих обєднань у процесі державотворення дисертант широко використовував метод системного аналізу. Сутність інституційного методу полягала у відслідковуванні та аналізі діяльності жіночих обєднань. Перший: між самими жіночими обєднаннями, другий: між жіночими обєднаннями і державою, третій: між жіночими обєднаннями і суспільством. Проблему “громадських обєднань” аналізували в українській науковій думці І.Антонович, В.Бабкін, Т.Базовкін, В.Бебик, А.Білоус, М.Василик, В.Журавський, В.Кремінь, І.Курас, Б.Кухта, В.Литвин, М.Михальченко, С.Рябов, Ф.Рудич, В.Танчер, М.Томенко, Л.Угрин, В.Якушик та інші. Світова історіографія з вивчення проблеми, умовно окресленої як “жінка і суспільство”, має більш ніж двохсотлітню історію.Україна перебуває лише на початку формування гендерної демократії і творення нової суспільної і політико-державної системи, в якій жінки і чоловіки розглядатимуться як рівні субєкти. Для творення нових форм і загальнолюдських стандартів для жінок і чоловіків, формування гендерної культури сучасного взірця Україна потребує перебудови у контексті світового демократичного співтовариства, розбудови нових форм спілкування і міжнаціональних взаємовідносин. Другий параграф другого розділу “Особливості та етапи розвитку жіночого руху в Україні” розкриває процеси зародження, форми становлення та специфіку розвитку жіночого руху в Україні. Третій розділ “Жіночі обєднання як субєкти сучасних державотворчих процесів України” розкриває функціонування інституцій України, які займаються проблемами “жінка і суспільство” та “жінка і держава”. Перший параграф третього розділу “Владні та політичні інституції і проблеми жіноцтва” розкриває державну політику щодо сімї та жінок, яка в Україні ще не стала пріоритетним напрямком.
План
Основний зміст дисертації
Список литературы
Ярош О.Б. Жіночий рух в Україні на сучасному етапі // Науковий вісник ВДУ. Юридичні науки, 10. - Луцьк, 1997.-С. 89-93.
Алексеєва-Ярош О.Б. Соціальний захист жінок // Соціальний захист.-К.-1999.-№4.-С.74-76.
Ярош О.Б. Жіночі організації Волині на сучасному етапі: цілі та форми діяльності // Волинь у новітній історії української державності: Збірник наукових праць. - Луцьк: “Волинь”, 1999.-С. 341-346.
Ярош О.Б. Жіночі обєднання України як субєкти державотворення кінця ХХ століття: проблеми і перспективи // Наукові записки / Збірник: - К.: ІПІЕНД, 2000. / Серія “Політологія і етнологія”.-Вип.10.-С.243-253.
Ярош О.Б. Структуризація жіночих організацій України // Наукові записки / Збірник: - К.: ІПІЕНД, 2000. / Серія “Політологія і етнологія”.-Вип.14.-С.232-243.
Ярош О.Б. Методологія дослідження жіночих обєднань України // Держава і право. Збірник наукових праць юридичних і політичних наук. К., 2000.-№10.-С.538-543.
Ярош О.Б. Міжнародні жіночі рухи у політичному житті // Вісник Львівського університету. Серія “Міжнародні відносини”. 2000.- Випуск 2.-С.230-233.
Ярош О.Б. Жіночі обєднання України як субєкти державотворення кінця ХХ століття // Тези доповідей. Міжнародна конференція “Розвиток демократії в Україні”. - Київ, 29 вересня -1 жовтня 2000 р.-С.27.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
