Жінки в суспільно-політичному житті України. 1917 рік - Автореферат

Явища модернізації суспільства у галузі статевого рівноправя суттєво актуалізують проблему дослідження історичного досвіду розвитку концепції жіночого рівноправя та ролі жінок у поступі українського суспільства особливо протягом переломних періодів становлення української державності, якими були революційні події 1917 р. Актуальним, з позицій сьогодення виступає питання здобуття жінками у 1917 р. виборчого права, за яке боролося не одне покоління жінок у всьому світі. Розгляд та аналіз історичного шляху формування суспільно-політчииного статусу жінки має стати у пригоді сучасним та майбутнім поколінням жінок та зробити внесок до формування державної концепції забезпечення та реалізації прав та свобод людини в Україні. Дисертація виконувалась у межах науково-дослідної теми відділу історії Української революції 1917 - 1921 рр. Інституту історії України НАН України: “Українська революція: феномен національної мобілізації та державотворення (1917 - 1921 рр.)” (реєстраційний номер 0106U000708). Мета дисертації полягає у тому, щоб на основі аналізу спеціальної літератури та документальних матеріалів обєктивно висвітлити вплив емансипації та революційних процесів на зміну гендерних стереотипів у суспільстві, змалювати ставлення жінок до суспільно-політичних перетворень, що відбувалися протягом 1917 р., окреслити найважливіші аспекти процесу становлення жіночої особистості.Для Російської імперії другої половини ХІХ - початку ХХ ст. була характерна поява цілого ряду перекладів праць щодо питання емансипації жінок. Дослідники української зарубіжної історіографії зробили значний внесок у розкриття ролі жінок у національно-визвольній боротьбі. Результативними у вивченні загальнотеоретичних, методологічних та практично-історичних проблем жіночого руху та загалом місця жінки у модерному суспільстві стали 90-ті рр. Проте завдяки доробкам істориків-краєзнавців стало можливим значно глибше дослідити рівень залучення жінок до політичної сфери, зокрема щодо реалізації жінками виборчого права протягом 1917 р.; розширення сфери жіночої освіти, а саме появу та функціонування освітніх закладів для жінок різного рівня; збільшення спектру професій, доступ до яких почали отримувати жінки. Міронова пріорітет віддано аналізу демографічних процесів, акцент зроблено на трансформації ролі жінки у родині, на зміну статусу жінок під впливом війни, а також через активізацію таких процесів як індустріалізація та урбанізація 2.Зважаючи на те, що жіноцтво на 1917 р. складало більшість населення України, воно виступило вагомим чинником процесів урбанізації та індустріалізації, продовжували активно впливати на зміни у шлюбній моделі: зниження загального рівня шлюбності, збільшення приводів для розлучень та їхньої кількості, вступ до сімейного життя у більш пізньому віці, регулюваня народжуваності. Такі прояви соціально-демографічних трансформацій сприяли збільшенню самостійності жінок та зростанню їхнього соціального статусу в суспільстві. Відкривалися Вищі Жіночі курси, жіночі медичні інститути, жінки отримали право нарівні з чоловіками навчатися у вищих навчальних закладах. Протягом 1917 р. в Україні відкрилося близько 30 українських гімназій, де жінки навчалися разом з чоловіками. З іншого боку, розгортання революційних подій 1917 року сприяло активізації емансипаційних процесів у суспільстві, які сприяли появі жінок у професіях, раніше недоступних для них: в галузі виробництва, транспорті, на посадах вчителів чоловічих гімназій, у медицині на посадах лікарів, фельдшерів, у сфері юриспруденції - повірені у справа з приватною адвокатською практикою, присяжні повірені, нотаріуси, на державній службі.

Основний зміст дисертації

У висновках зроблені підсумки дисертаційного дослідження: 1. Аналіз історіографії та джерельної бази - опублікованих документів, архівних матеріалів, мемуарів, періодичних видань, преси, засвідчив можливість висвітлити суспільно-політичний статус, побутове життя, практичну діяльність жінок протягом 1917 р.

2. Зважаючи на те, що жіноцтво на 1917 р. складало більшість населення України, воно виступило вагомим чинником процесів урбанізації та індустріалізації, продовжували активно впливати на зміни у шлюбній моделі: зниження загального рівня шлюбності, збільшення приводів для розлучень та їхньої кількості, вступ до сімейного життя у більш пізньому віці, регулюваня народжуваності. Такі прояви соціально-демографічних трансформацій сприяли збільшенню самостійності жінок та зростанню їхнього соціального статусу в суспільстві.

3. Протягом 1917 р. відбулися значні зміни у сфері жіночої освіти, як початкової, так середньої та вищої. Відкривалися Вищі Жіночі курси, жіночі медичні інститути, жінки отримали право нарівні з чоловіками навчатися у вищих навчальних закладах. Завдяки розгортанню національно-визвольного руху став можливий поступ жіноцтва в процесі українізації освіти. Протягом 1917 р. в Україні відкрилося близько 30 українських гімназій, де жінки навчалися разом з чоловіками.

4. Одночасно з досягненнями в освітній сфері відбувлися значні зміни у розширенні професійної самореалізації жінок. З одного боку, розширення спектру сфер застосування жіночої праці протягом 1917 року безперечно було продовженням тенденції, яка виникла ще з початком Першої світової війни. Якщо на початку війни жінки складали одну третину всіх робітників промисловості, то у 1917 р. - вони вже складали половину. Застосування жіночої праці сприймали як тимчасову необхідність, вимушений крок, продиктований вимогами надзвичайного стану держави. З іншого боку, розгортання революційних подій 1917 року сприяло активізації емансипаційних процесів у суспільстві, які сприяли появі жінок у професіях, раніше недоступних для них: в галузі виробництва, транспорті, на посадах вчителів чоловічих гімназій, у медицині на посадах лікарів, фельдшерів, у сфері юриспруденції - повірені у справа з приватною адвокатською практикою, присяжні повірені, нотаріуси, на державній службі. Підвищився авторитет освічених жінок у тій чи іншій професійній сфері.

5. Жіноцтво, поступово стверджуючись через освіту та професійну, інтелектуальну діяльність, починає перехід від пасивної ролі у суспільстві до розуміння необхідності здобуття статусу рівноправного громадянина через боротьбу за політичні права.

6. Соціально-психологічна криза суспільства, започаткована світовою війною і поглиблена революційними подіями 1917 р., визначила головні побутові проблеми та психологічні зміни у поведінці жінок. Саме потреби елементарного матеріального забезпечення, стабільності та безпеки займали пріорітетні місця серед градації повсякденних інтересів пересічних жінок.

7. Діяльність жіночих організацій протягом 1917 р. на Україні розвивалась на рівні загальнодержавних обєднань та у руслі українського національно-визвольного руху. Продовжував зберігатися практичний вектор діяльності жіночих обєднань, ставили перд собою переважно доброчинні, освітні цілі. Проте з розгортанням революційних подій вони зазнають суттєвого ідеологічного та політичного впливів з боку різних політичних сил.

8. Отримання жінками виборчого права стало нормативним свідченням того, що більша частина населення нарешті стала дійовим та впливовим чинником політичного життя країни. Після відкриття доступу до участі у політиці через активне та пасивне виборче право жінки здобули нові соціальні привілеї, громадянські права і можливості.

9. Громадсько-політична заангажованість жіноцтва в українському визвольному русі насамперед виявилася в активній участі українського жіноцтва в процесі творення власної держави. 21 жінка увійшла до складу Української Центральної Ради, жіноцтво активно працювало у Малій Раді, у Секретаріатах освіти, охорони здоровя, Комітету у справах захисту біженців, цілого ряду комісій, відділів, новостворених державних установ.

Важливим моментом у роботі є спроба поєднання індивідуального та загального в історичних дослідженнях, коли шляхи та засоби розвитку суспільства як єдиного цілого наповнюються особистісними характеристиками конкретних людей, простежується взаємозвязок та взаємовпливи загальносуспільних перетворень та повсякденного життя пересічної людини.

За допомогою системного та комплексного підходу до розгляду проблеми стало можливим доповнити загальну картину подій 1917 р., виявити жіночу складову даного періоду в усіх її різноманітних проявах, зробити певний внесок до сфери гендерних досліджень в історичній науці.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Жіноцтво в освітньому та просвітянському рухах 1917 року на Чернігівщині // Сіверянський літопис. - 2001. - № 6. - С. 9 - 12.

2. Чернігівський губернський громадський виконавчий комітет у 1917 році // Література та культура Полісся. Вип. 17. / Відп. ред. і упорядник Г.В.Самойленко. - Ніжин, НДПУ, 2001. - С. 159 - 165.

3. Жіноче обличчя української революції: уявне чи реальне? // Література та культура Полісся. Вип. 21. / Відп. ред. і упорядник Г.В.Самойленко. - Ніжин. НДПУ, 2002. - С. 99 - 103.

4. Мемуари жінок як історичне джерело до вивчення революційних подій 1917 р. в Україні // Сіверянський літопис. - 2002. - № 5. - С. 21 - 28.

5. Український Жіночий Союз (1917 р.) // Зб.: Проблеми вивчення історії Української революції 1917 - 1921 рр. - К.: Інститут історії України НАН України, 2002. - С. 111 - 116.

6. З когорти найперших: Олена Іллівна Чудновська // Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. - Вип. 3 / Чернігівський історичний музей ім. В.В.Тарновського, Чернігівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. - Чернігів: Сіверянська думка, 2002. - С. 146 - 148.

7. Документи особистого походження учасниць української революції (1917 р.) як історичне джерело // Історична наука: проблеми розвитку: Матеріали конференції (17 - 18 травня 2002 р.). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2002. - С. 55 - 60.

8. Гендерний аспект української історіографії революції 1917 року // Сіверянський літопис. - 2005. - № 6. - С. 85 - 90.

9. Жіноцтво у виборчих кампаніях 1917 року: крок до демократії? // Література та культура Полісся. Вип. 28: Сторінки історії та культури Полісся та України в сучасному висвітленні / Відп. ред. і упорядник Г.В.Самойленко. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2005. - С. 126 - 132.

10. у співавт. з В.М. Бойко та Т.П. Демченко 1917 рік на Чернігівщині: історико-краєзнавчий нарис. - Чернігів: Сіверянська думка, 2003. - 126 с.

11. у співавт. з Т.П. Демченко Українсько-польське співробітництво у роки Української революції (на прикладі Чернігова 1917 р.) // Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. - Вип. 5 / Чернігівський історичний музей ім. В.В.Тарновського, Чернігівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. - Чернігів: Сіверянська думка, 2005. - С. 12 - 17.