Значення в суспільно-політичному житті Росії ХІХ століття та причини виїзду дружин за декабристами, яких засудили до вислання, вивчення основних етапів життя найвидатніших із них від початку вислання на Сибір, хід та перепетії їхнього подальшого життя.
[4, 29] Жінки, духовне життя яких було обмежене рамками родини, дали історії приклад цивільної стійкості і мужності. З 1860-х років жінки нарівні з чоловіками брали участь у студентських виступах, були членами радикальних молодіжних гуртків. Жінки першими відкрито висловили співчуття опальним і почали боротися за них, пускаючи в хід усі дозволені і навіть недозволені способи: гроші (для підкупу охорони), родинні звязки, впливові знайомства, прохання «на найвище імя»… Треба було володіти чималою цивільною мужністю, для того щоб піти проти волі самодержця і думки більшості. Обєктом курсової роботи являються жінки, дружини декабристів, які не шкодуючи свого життя відправилися разом з чоловіками на вислання, залишили своїх дітей та все, що звязувало їх з Росією та рідними місцями. Жінки, долею яких у той час була родина, у більшості не підозрювали про існування таємних товариств і про те, що їхні чоловіки брали участь у змові проти царя.Вперше в історії в суспільному русі не менш важливу роль грали жінки. Християнське подвижництво і добродійність були двома сферами її діяльності поза родиною. Крім того, їм були властиві і чисто жіночі ролі: матері, дружини, сестри. Варто помітити, що вибір цих жінок був не самим легким. Але якими б ні були причини, наміри добровільних вигнанниць були цілком обмірковані і аж ні як не були плодом порожнього марнославства.
Вывод
Декабризм не був чисто чоловічим явищем. Вперше в історії в суспільному русі не менш важливу роль грали жінки. Уособленням нової жіночої особистості стали декабристські дружини, сестри, матері. Крім поваги до гуманістичних, просвітительських традицій 18 століття юним дворянкам внушались християнські ідеї любові і всепрощення, вірності стародавнім підвалинам. Християнське подвижництво і добродійність були двома сферами її діяльності поза родиною. Завдяки цим християнським ідеям жінки-декабристки в висланні так легко входили в народне середовище. Крім того, їм були властиві і чисто жіночі ролі: матері, дружини, сестри.
Варто помітити, що вибір цих жінок був не самим легким. Уже саме по собі це рішення було революційним актом. Цим вибором жінки переглянули традиційно сформоване представлення про місце жінки в родині, у суспільстві.
Першою і, найважливішою причиною було подвижництво в імя любові. У списку були і такі як: подружній обовязок, почуття справедливості, жалість до ближнього. Крім того, величезну роль грала й особистість самої жінки. Але якими б ні були причини, наміри добровільних вигнанниць були цілком обмірковані і аж ні як не були плодом порожнього марнославства. Ю.М. Лотман обґрунтовує цей вчинок як цілком традиційну норму поводження, що бере свої джерела у вдачі російського простолюду. У допетрівському побуті ця норма діяла і для родини боярина, який висилався. Крім того, він вказує і ще на одну норму: це старий офіцерський звичай возити із собою в обозі свою родину. Павлюченко подає дві точки зору на причини вчинку декабристів: сімейно-побутові (джерела в патріархальній вірності чоловіку, родині) і екзальтованість, одержимість і романтичність жінок (віяння нового часу).
Декабризм дав Росії не тільки нові ідеї, він виховав новий тип російської людини - дворянина-революціонера. Декабристи виросли в епоху суспільних воєн, виховували в собі ідеї Просвітництва і Романтизму. Вони зєднали рацію з почуттям, залишаючись при цьому цільними і єдиними. Вони увібрали в себе краще з дворянської культури, при цьому, намагаючись викорінити її недоліки. Це були перші революціонери, що намагалися обґрунтувати політичні ідеї з погляду моралі і порушили питання про те, чи завжди ціль виправдує засоби, якщо засоби аморальні. Дружини декабристів були першими, що заявили себе не в сфері родини, а в сфері суспільної діяльності. Декабристи належали до суспільних діячів, що вважали єдиним і справедливим суддею Історію і культивували честь і волю, як головний критерій поводження.
Список литературы
1. Володин А.И. Декабристские традиции и формирование социально-философских идей русской революционной демократии, - М., 1976;
2. Ленин В.И. Полное сочинение трудов. Т. 21, - М., 1982.;
3. Лотман Ю.М. Беседы про русскую культуру. Побут і традиції російського дворянства (18-19 вв.), - Спб., 1994;
4. Лотман Ю.М. Декабрист в повседневной жизни (бытовое поведение как историко-психологическая категория) // Литературное наследие декабристов, - Л., 1975;
5. Нечкина М.В. Движение декабристов. Т. II. - М., 1955;
6. Павлюченко Э.А. Женщины в руском освобительном движении от Марии Волконской до Веры Фигнер. - М., Мысль, 1988;
7. Павлюченко Э.А. В добровольном изгнании. М., 1984;
8. Тишкин Г.А. Женский вопрос в России. 50-60-е годы XIX в., - Л., 1984 (гл. II. Женский вопрос в публицистике на рубеже 50-60-х годов).
9. Фигнер В. Полное собрание сочинений: В 7 т. Т. 5: Жены декабристов, - М., 1932.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
