Аналіз даних про торгівлю зерном у Північному Причорномор’ї та в інших регіонах античного світу. Відмінності в природних умовах, економічному та демографічному потенціалі держав. Роль археоботанічних даних для реконструкції зернового господарства.
При низкой оригинальности работы "Зерноторгівля у Північному Причорномор’ї та в інших регіонах античного світу: історіографічні стереотипи і реалії", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Так само наголошується на важливості торгівлі зерновими, адже, як вважається, без розвитку виробництва зерна у периферійних районах античного світу, звідки воно вивозилося до Балканської Греції, місцеві поліси, і перш за все - Афіни, перебували б на межі голоду. Очевидно, небажання ставити подібне питання випливало з необізнаності істориків та й більшості археологів із досягненнями археоботаніки, наслідком чого було незнання того факту, що не з усякої пшениці можна успішно робити борошно, а отже й хліб. Давні греки вирощували головним чином мяку пшеницю, із зерна якої виготовлявся хліб, тоді як, наприклад, мешканці Більського городища, звідки походять найчисельніші знахідки культурних рослин у лісостепу, - полбу-двозернянку, зерно якої погано обмолочується, і йде головним чином на приготування каші. Жито не було поширеним у Балканській Греції, проте вводилося в культуру греками Північного Причорноморя, особливо Херсонеса, і цілком могло бути експортною культурою, адже його зерно є придатним для виробництва борошна. А оскільки саме керченсько-таманськии регіон традиційно вважається базовим для розвитку зернового господарства Боспору, то і початок експорту зерна мав би відноситись до часу широкого освоєння території цього регіону.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
