Земства Правобережної України в період української національно-демократичної революції 1917-1920 рр. - Автореферат

На жаль, в Україні, попри значну кількість різноманітних правових актів, адміністративно-територіальна реформа так і не перейшла у стадію практичного втілення. Унікальним в цьому відношенні є досвід земських органів Правобережної України доби Визвольних змагань 1917-1921 рр. В екстремальних умовах тривалого конфлікту (якому передували кілька років Першої світової війни, що також негативно відбились на становищі регіону) було реформовано структуру земських управ та систему комплектування земських зборів, вживались заходи щодо збереження у функціональному стані економіки краю, розвитку освіти, медичного забезпечення населення Правобережжя. До того ж, саме земства зазначеного регіону накопичили унікальний досвід щодо матеріального забезпечення збройних сил УНР, реформування земської податкової системи, їх співробітниками були створені власні професійні спілки, що за принципами і напрямками роботи суттєво відрізнялись від робітничих профспілок. Мета дослідження - на основі архівних джерел, опублікованих документів та наукової літератури проаналізувати політично-правові засади діяльності земств Правобережної України в роки Української революції, дослідити особовий склад земств і проаналізувати основні напрямки роботи земських органів. Додаткові хронологічні рамки охоплюють період з кінця ХІХ ст., коли розпочалась підготовка земської реформи на Правобережній Україні, до початку Лютневої революції, що дозоляє глибше зрозуміти зміни часів Української революції.У вступі обґрунтовано актуальність, обєкт, предмет, хронологічні та територіальні межі, визначено мету, завдання, наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про апробацію отриманих результатів, публікації з теми, структуру дисертації.Однак, головна увага приділялась історії так званих «старих» земств, створених у період Великих реформ, натомість функціонування органів самоврядування після розширення їх функцій у 1905 і, особливо, у 1917 рр. вивчалось надзвичайно обмежено, оскільки суперечило зазначеній тезі Леніна. Серед праць, що зявились у цей час, слід згадати дослідження С.Ігумнова з історії земської медицини України (показово, що дослідник, характеризуючи медичну діяльність правобережних земств втричі занизив чисельність лікарень та медичного персоналу), Т.Кітаніної з історії продовольчого забезпечення у роки Першої світової війни, де детально розглянуто дії правобережних земств у цій сфері, О.Я.Авреха, у якій проаналізовано запровадження земств у західних губерніях в 1911 р., П.Тригуба з історії антиземських заходів більшовицького режиму в період першої українсько-більшовицької війни. В цих працях, вимушено критикуючи земства, дослідники водночас показували динаміку позитивних змін у регіоні під впливом їх діяльності, показували здобутки самоврядувань в сферах освіти, агропропаганди тощо. Чимало дослідників побіжно торкнулись певних аспектів історії земств - взаємовідносин з органами влади (П.Григорчук, В.Лозовий, О.Яременко), діяльності у сфері медичного забезпечення (Л.Жванко, О.Петрик), освіти (М.Баюк, В.Коваль, Е.Мельник), видавничої справи (А.Боровик, П.Губа, Д.Розовик), поширення сільськогосподарських знань (В.Нечитайло). Цінні відомості щодо урядової політики в земській сфері, а також окремі факти щодо діяльності тих чи інших земств містять офіційні часописи належать “Вестник Временного Правительства”, “Вісник Ради Народних Міністрів УНР” доби Центральної Ради, “Державний Вістник” часів Гетьманату, “Вісник Української Народньої Республіки”, “Вістник законів для всіх земель УНР”, “Вісник Міністерства Внутрішніх Справ УНР”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ