Землеробство і тваринництво слов’ян лівобережжя Дніпра другої половини І тис. н.е. - Автореферат

Актуальність теми визначається потребою у комплексному узагальнюючому дослідженні землеробства і тваринництва словян Лівобережжя Дніпра другої половини І тис. н.е. Ці матеріали складають надійну фактологічну основу для встановлення, розгляду і розробки актуальних теоретичних проблем у дослідженні виробничих процесів. Оскільки значна частина матеріалу до вивчення сільського господарства словян походить з Правобережної України, дотепер більше уваги приділялося саме матеріалам з цієї території. Іншим важливим моментом є значне збільшення археологічних матеріалів, що дозволило виділити деякі специфічні риси основних складових сільського господарства словян Дніпровського Лівобережжя. Мета роботи - систематизувати відомі нині матеріали і відтворити картину розвитку сільського господарства словян Лівобережжя Дніпра упродовж V-X ст.Історіографічному огляду передує огляд джерел інформації: точної локалізації поселень; артефактів. Артефакти поділяються на індивідуальні знахідки (знаряддя праці із заліза, переробки врожаю у конструктивній послідовності) і масовий матеріал (кераміка і палеоетноботанічні дані, фрагменти знарядь переробки врожаю і археозоологічний матеріал). Роботи поділяються на пять етапів за накопиченням матеріалу і розвитком методики: побудовані на припущеннях на етнографічному матеріалі (середина-друга половина ХІХ ст.); основою яких були етнографічні джерела із залученням археологічних (початок ХХ ст.); на широких археологічних джерелах (з другої половини ХХ ст.); із залученням палеоетноботанічних і археозоологічних досліджень (з 1960-х рр.; в основному з третьої чверті ХХ ст.); основу яких складають археологічні і палеоприродні дані та їх взаємодії. ХХ ст. склалися передумови для досліджень трьох рівнів: на матеріалах памяток; словянських культур чи ареалів; словянських матеріалах до Київської Русі. З окремих питань роботи з сільськогосподарських знарядь поділяються за їх видами - знаряддя обробки ґрунту, збирання, переробки врожаю.Памятки третьої чверті І тис. н.е. могли мати у своєму розпорядженні ґрунти, що сформувалися під лісовою рослинністю: 6 памяток - до 25% (могли не використовуватися); 31 - до 50% (використання на рівні з іншими типами ґрунтів); 17 - до 75% (надання переваги); 19 - до 100%; волинцевські: 7 - до 25%; 14 - до 50%; 5 - до 75%; 15 - до 100% роменські: 10 - до 25%; 22 - до 50%; 15 - до 75%; 27 - до 100%. На ґрунтах, родючість яких знаходиться в залежності від водойм, памятки розподілилися таким чином: третьої чверті І тис. н.е.: 15, 28, 15, 10; волинцевські: 13, 13, 4, 5; роменські: 19, 28, 10, 7. Красновим) з 17 памяток і 9 чересел з 7 памяток І тис. На автентичних матеріалах побудовано схему розвитку деталей і знарядь обробітку ґрунту. За приналежністю до різних типів орних знарядь наконечники могли використовуватися на: прямогрядильних ралах з ральником, поставленим під кутом ?45?; кривогрядильних ралах, з ральником, поставленим горизонтально до землі; знаряддях плужного типу - кривогрядильних ралах, з ральником, поставленим горизонтально до землі, череслом та відвальною дошкою, з колісним передком чи без. Результатом дослідження стало обґрунтування таких положень: залежність добору асортименту і домінування тих чи інших злаків від рівня розвитку знарядь землеробства, особливо помітне при співставленні наконечників на орні знаряддя з ПБК третьої і останньої чверті І тис.; залежність ПБК від кліматичних умов; у ПБК злакових відбулися істотні зміни в бік зниження ролі невибагливих культур, місце яких зайняли більш продуктивні, але більш вимогливі до агротехнічних можливостей, злакові рослини; нівелюваня землеробства словян на зламі VII/VIII ст.Статистичні дані потенційних зон поселень свідчать про інтенсивне використання ґрунтів, родючість яких знаходиться в залежності від водойм (включаючи заплави). Топографія і розташування памяток на ґрунтах вказують на широке використання заплав і понижених ділянок для сільськогосподарських потреб. Їх доцільно використовувати і як пасовиська та для заготівлі сіна для ДРХ, ВРХ, коней, відсоток яких в стаді у словян був значним впродовж всього періоду. Розташування памяток на різних типах ґрунтів побіжно свідчить про часте використання ґрунтів, що сформувалися під лісовою рослинністю. Близько половини потенційної зони розташовано на ґрунті типу 1; доповнюють картину знахідки вузьколопатевих наральників на памятці волинцевського часу, що вказує на використання ґрунту типу 1 під поля саме у цей час, а не раніше.Більшість памяток у потенційній зоні мала кілька типів ґрунтів, що дозволяло використовувати окремі складові з максимальною ефективністю. Словяни займалися підсічним землеробством, використовували заплави, впроваджували перелог, двопілля, трипілля, сівозміну. Наприкінці І тис. н.е. простежується тенденція до збільшення частки більш врожайних зернових, що узгоджується із загальною тенденцією інтенсифікації землеробства. Однак, соціальні зміни, розповсюдження комплексу знарядь землеробства із прогресивними параметрами, малий кліматичний