Землі оборони: правовий аспект - Реферат

1 якої "[у]часть в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень також Державна прикордонна служба України, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, а також відповідні правоохоронні органи." На думку вченого, з огляду на викладене, поняття "землі оборони" та "землі силових структур" потребують чіткого законодавчого визначення234. За даними Держкомзему України, на 01.01.2007 у користуванні силових структур України (Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби та Держдепартаменту України з питань виконання покарань) знаходилося 517,9 тис. га земель, з них лише на 1156 ділянок площею 237,8 тис. га (46 %) видано державні акти на право постійного користування.Хоча закон прямо не відносить прикордонну смугу до земель оборони, поза сумнівом, землі в межах цієї смуги мають специфічний правовий режим, що має багато спільного із режимом земель оборони. 2) залежно від виду військового формування, у складі якого функціонують безпосередні користувачі земель оборони, пропонується виділяти: а) землі Збройних Сил України, б) землі військ Цивільної оборони України, в) землі Міністерства внутрішніх справ України, г) землі Державної прикордонної служби України, д) землі Державної спеціальної служби транспорту, е) землі Служби безпеки України; є) землі Державної пенітенціарної служби України; ж) землі Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України; 3) за субєктом управління: а) землі оборони Міністерства оборони України, б) землі оборони Міністерства внутрішніх справ України, в) землі оборони Міністерства інфраструктури України, г) землі оборони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, д) землі оборони Служби безпеки України, е) землі оборони Адміністрації Державної прикордонної служби України; є) землі оборони Державної пенітенціарної служби України, ж) землі оборони Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України; 4) за формою власності: а) землі оборони державної власності; б) землі оборони, що знаходяться в комунальній власності (під обєктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення); Право власності на землі оборони України залучення до цивільного обороту земельних ділянок сприяє активізації ринкової економіки на сучасному етапі розвитку суспільних відносин в Україні. разом з тим, законодавець встановлює ряд обмежень на використання окремих видів земель, до яких, в свою чергу, належать землі оборони України.У звязку з постійним скороченням чисельності збройних сил України та інших військових формувань України, зменшенням фінансування оборонних потреб, значна кількість земельних ділянок, що надані відповідним утворенням для забезпечення обороноздатності нашої держави, не використовуються за цільовим призначенням. значна частина земельних ділянок, які знаходяться в користуванні міністерства оборони України, міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби, Державного департаменту з питань виконання покарань, та були вивільнені внаслідок скорочення оборонного комплексу, взагалі не використовуються.на сьогодні актуальними залишаються ряд проблем щодо передачі земель оборони, які не використовуються за цільовим призначенням, у власність територіальних громад, а також щодо чіткого розмежування цих земель та земель, які належать іншим субєктам.У звязку з цим особливого значення набувають відносини власності на земельні ділянки із земель оборони України та законодавче врегулювання цих відносин. 2 закону України «Про використання земель оборони України» [1], що має назву «Правовий режим земель оборони» не містить жодних положень щодо врегулювання відносин власності на ці землі. всвою чергу, земельний кодекс України [2] цю сферу врегульовує фрагментально.в теорії земельного права України проблеми права власності на землі оборони практично не висвітлювалися. окремі дослідження в.і.андрейцева [3], Д.в. бусуйок [4]., і.і.каракаша [5], в.в.носіка [6], о.о.Погрібного [7] в.і. семчика [8], м.в.Шульги [9] та ряду інших науковців стосуються переважно загальних положень права власності на землі та особливостей правового регулювання відносин власності щодо окремих категорій земель. невирішеними залишаються проблеми правової природи відносин власності на землі оборони України, як самостійного виду окремої категорії земель, а також законодавчого врегулювання цих відносин.Метоюцього дослідження є визначення правової природи та характерних особливостей відносин власності на землі оборони України, виявлення недоліків правового регулювання цих відносин та внесення про-позицій щодо їх усунення.категорія власності в правовій науці є досить складною та багатогранною. в найбільш узагальненій формі власність можна визначитияк відносини між людьми з приводу привласнення матеріальних благ та встановлення влади над ними, належності їх