Характеристика головних ідей здійснення аграрної реформи в програмах та діяльності провідних політичних сил в Україні у 1917–1920 роках. Дослідження особливостей вирішення земельного питання більшовицькою владою в Наддніпрянщині та Східній Галичині.
Від способу і характеру розвязання аграрної проблеми в Україні конфліктуючими революційними режимами залежала їх підтримка найчисельнішою верствою українського населення - селянством, й в кінцевому результаті - утримання політичних сил при владі. Тому актуальним завданням сучасної історичної науки є комплексне дослідження вирішення земельного питання в Україні різними політичними режимами в період національної революції 1917-1920 рр., важливість чого посилюється браком ґрунтовних узагальнюючих праць, порівняльного та критичного аналізу діяльності різних урядів. У другому десятилітті відновлення української незалежності в нашій державі не врегульованими залишаються питання землекористування, власності на землю, формування ринку землі тощо. Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань: - визначити головні ідеї здійснення аграрної реформи в програмах та діяльності провідних політичних сил в Україні у 1917-1920 рр.; Питання про землю та самоврядування на селі стали головними на Першому Всеукраїнському селянському зїзді, що проходив у Києві 28 травня - 2 червня 1917 р. На зїзді були висловлені і підтримані переконання, що в Україні буде здійснено соціалістичний ідеал, скасована приватна власність на землю і вся вона надійде в український земельний фонд, підпорядкований через український сейм обраним на демократичних засадах губернським, повітовим та волосним земельним комітетам.Національне пробудження українського селянства і його соціальна активність були безпосередньо повязані зі шляхами розвязання аграрного питання. Українські політичні партії, як субєкти революційного процесу, своє бачення вирішення земельного питання базували на програмних ідеологічних постулатах, головним з яких було ставлення до приватної власності. Більшість українського селянства підтримувало лозунг соціалізації землі, проглошений соціалістами-революціонерами, та Центральну Раду, сподіваючись отримати від українського уряду прийнятні земельні порядки. Однак, земельне законодавство Української Центральної Ради, що скасовувало приватну власність на землю, мало непродуманий та демагогічний характер. Реагуючи на більшовицьку пропаганду, діячі першого національного уряду намагалися у такий спосіб нівелювати її вплив на найменш захищені верстви українського селянства.
Вывод
аграрний більшовицький політичний реформа
Національне пробудження українського селянства і його соціальна активність були безпосередньо повязані зі шляхами розвязання аграрного питання. Українські політичні партії, як субєкти революційного процесу, своє бачення вирішення земельного питання базували на програмних ідеологічних постулатах, головним з яких було ставлення до приватної власності. Більшість українського селянства підтримувало лозунг соціалізації землі, проглошений соціалістами-революціонерами, та Центральну Раду, сподіваючись отримати від українського уряду прийнятні земельні порядки. Однак, земельне законодавство Української Центральної Ради, що скасовувало приватну власність на землю, мало непродуманий та демагогічний характер. Реагуючи на більшовицьку пропаганду, діячі першого національного уряду намагалися у такий спосіб нівелювати її вплив на найменш захищені верстви українського селянства.
Стрижневим в аграрній політиці гетьмана П. Скоропадського був постулат недоторканості приватної власності. Уряд Української Держави провів ревізію земельних перетворень, здійснених Центральною Радою. У земельній політиці він опирався на заможне селянство й поміщицьку верству. Однак революційні настрої більшості українського селянства не могли узгодитися зі свавіллям поміщиків, підтримуваних німецькими військами. У короткий термін адміністративні та фінансові структури Української Держави не змогли здійснити оперативне та технічне забезпечення реформи.
Земельна політика Директорії, подібно до аграрної програми Центральної Ради, мала ліворадикальний характер. Проведення системної земельної реформи з ліквідацією великого поміщицького землеволодіння було серед ключових завдань земельної політики УНР у 1919 р. Однак законодавчий блок аграрного питання мав недосконалий характер. Антагоністичний класовий підхід, покладений в його основу, виявився неефективним в конкретних історичних обставинах. Як і попередньому режимові, Директорії забракло політичної волі, технічних засобів, коштів і кваліфікованих кадрів, що лише ускладнювалось відсутністю контролю над усією територією країни. Головним досягненням уряду УНР було здійснення конкретних кроків в напрямку земельного обліку, розяснювальної роботи на селі та утворення місцевих земельних комітетів. Системна праця уряду спричинила позитивні зміни в самосвідомості частини українського селянства.
Українська Національна Рада та Рада Державних Секретарів ЗУНР, відмовившись від впровадження земельного законодавства Директорії, підготували та ухвалили закон про аграрну реформу з урахуванням історичних, політичних та соціальних чинників, які визначали головні аспекти аграрної проблеми у Східній Галичині. Влада ЗУНР, на відміну від Директорії УНР, не пішла відверто популістським шляхом, намагаючись виважено підійти до розвязання аграрного питання. Ще одна відмінність від Наддніпрянщини земельного законодавства ЗУНР полягала в повазі до права приватної власності. Однак, приділивши головні зусилля підготовці збалансованого закону, керівництво ЗУНР не розпочало практичної реалізації земельної програми на селі.
Економічна політика більшовиків в українському селі не забезпечувала вирішення аграрної проблеми і не сприяла розвиткові сільського господарства. Найперше вона була скерована на пограбування селянства, перетворення українського села на сировинний придаток більшовицької Росії. Здійснювали більшовики свої плани тоталітарними методами - запровадженням насильницьких реквізицій і контрибуцій, а також створенням таких форм господарювання, як комуни, радгоспи тощо. Цілком закономірним стало масове незадоволення селянства та організований протест проти економічної політики більшовиків в українському селі. В 1919-1920 рр. більшовики заклали практичні основи колективного господарювання на селі, що призвело в майбутньому як до голоду в 1921-1923 рр., так і до голодомору 1932-1933 рр. та знищення українського селянства, і в цілому менталітету української нації як нації споконвічних хліборобів. Головні ідеї та засоби більшовицької політики на селі системно втілювала і влада маріонеткової Галицької Соціалістичної Радянської Республіки, яка готувала в Галичині грунт для комуністичних перетворень.
Загалом, юридичне та практичне вирішення земельного питання революційними урядами Наддніпрянщини та Галичини було тісно повязане з продовольчим питанням, внутрішньополітичною і зовнішньополітичною ситуацією. Поряд з різними підходами до ідеології земельних реформ, антагоністичні режими революційної доби практикували використання фахівців аграрної сфери та технічних напрацювань своїх попередників.
Список литературы
1. Малькін В. Закон про аграрну реформу ЗУНР та проблеми його реалізації // Наукові записки. Історичні науки. - Острог: Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2007. - Вип. 8. - С. 221-232.
2. Малькін В. П., Малик Я. Й. Земельне питання українських урядів у 1917-1920 рр. // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. А. О. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 8. - С. 199-205.
3. Малькін В.П., Малик Я.Й. Аграрна політика Гетьмана Павла Скоропадського // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. А.О. Чемериса. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 10. - С. 214-220.
4. Малькін В.П. Аграрні перетворення в період Директорії УНР // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету / Волинський національний університет імені Лесі Українки. - Луцьк, 2009. - Вип. 15. - С. 20-26.
5. Малькін В.П. Земельна політика Української гетьманської держави 1918 р. // Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія: Матеріали щорічної науково-практичної конференції за міжнародною участю (27 січня 2005 р.) / За ред. А.О. Чемериса: У 2 ч. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. - Ч. 1. - С. 131-134.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
