Зелені жаби фауни України: морфологічна мінливість, каріологія та особливості біології - Автореферат

У мейозі гібридогенного таксону, як правило, успадковується тільки один із батьківських геномів і при схрещуванні цих представників або відтворюються батьківські види, або (при зворотному схрещуванні) можуть знову утворюватися гібридогенні особини (Berger, 1968, Tunner, 1974; Gьnther, 1975). Ситуація ускладнюється ще і тим, що прямі докази про поліплоїдію у зелених жаб в межах всього ареалу на рівні аналізу каріотипів обмежуються лише декількома дослідженнями (Gьnther, 1970; Tunner et. al., 1982), а висновки про поліплоїдію зелених жаб з території України ґрунтуються лише на основі аналізу загального обсягу ДНК (Borkin et., al., 2004). Особливо слід підкреслити, що на фоні обмеженості каріологічних даних, залишаються не зясованими питання вивченості мінливості зовнішніх морфологічних ознак цих амфібій в межах всієї України. З іншого боку, вивчення цього питання на прикладі популяцій зелених жаб з різних частин ареалу в межах всієї України, показало низку цікавих особливостей як в цілому, так і для кожного таксону окремо. Метою роботи було зясування специфіки мінливості зовнішніх морфологічних ознак, опис хромосомних наборів та особливостей біології зелених жаб, а також визначення можливості використання одержаних результатів для таксономічних досліджень та ідентифікації зелених жаб фауни України.Приводяться різні погляди щодо гібридогенного походження та R. kl. esculenta, завдяки унікальному типу розмноження якого забезпечується відтворення гібридних особин з використанням гамет батьківських видів. Окремо охарактеризовані сучасні методи дослідження, які з успіхом використовуються у діагностиці таксонів зелених жаб та виясненні механізмів відтворення батьківських таксонів і гібридогенного таксону.Частина тварин (більше 150 особин з 20 місць) була залучена до каріологічних досліджень. Крім цього, в дослідженні було задіяно близько 180 особин зелених жаб з 10 вибірок, таксономічна причетність яких здійснена за допомогою біохімічного генного маркування (матеріал люб`язно наданий нам к.б.н. Також були здійснені польові спостереження (обліки чисельності, опис біотопів, активності тощо) в 20-ти популяціях на території України. На початку досліджень було проведено кореляційний аналіз до якого були залучені 23 морфометричні ознаки статевозрілих особин зелених жаб: L (довжина тіла); F (довжина стегна); Т (довжина гомілки); C.s. При описанні фенотипу зелених жаб використовували 25 ознак, враховуючи їх декілька станів: дорсомедіальна смуга (добре виразна, слабовиразна або переривчаста, відсутня); плямистість верхньої частини тіла (крупні темні плями від 10-ти і більше діаметром 6-14 мм; дрібні темні плями від 10-ти і більше діаметром 2-5 мм; крупні темні плями рідкі до 9-ти і менше діаметром 6-14 мм; дрібні темні плями рідкі до 9-ти і менше діаметром 2-5 мм; рисунку немає); структура шкіри (шерехата, гладка); забарвлення черева (темне черево (наявність плям), світле черево (плями відсутні)); забарвлення горла (темне горло (наявність плям), світле горло (плями відсутні)); забарвлення стегна та гомілки (наявність суцільних поперечних смуг, наявність переривчастих поперечних смуг, наявність плям); наявність складок (латеральні смуги) на верхній частині тіла (присутні, відсутні); загальний фон верхньої частини тіла (темний, світлий); наявність смуг на морді (присутні, відсутні); характер стику гомілковостопних зчленувань (заходять одна за одну, не торкаються одна одної, торкаються одна одної) (Терентьев, 1950; Пащенко, 1955; Таращук, 1959; Банников и др., 1977; Ищенко, 1978; Таращук, 1989; Некрасова, 2002; Balletto, 1986).Надається коротка фізико-географічна характеристика регіону дослідження, що включає всю територію України (Центральна Європа).До початку кореляційного аналізу було здійснено визначення характеру розподілу та типу залежності ознак. В результаті цього виявилося, що всі ознаки які планувались для використаня в аналізі морфологічної мінливості зелених жаб, характеризуються нормальним розподілом та прямою лінійною залежністю. Набуті дані дозволили встановити, що низка ознак характеризується високим рівнем кореляції, які властиві представникам обох статей зелених жаб (L, F, T, C.s., D.prl., D.r., D.pp, L.h., Sp.c., L.Sp.c., D.m.n.).Результати аналізу метричних ознак озерної жаби з території України вказують на те, що в середньому, довжина тіла (мм) представників даного таксону складає 72,7±0,450 (n=1416). Аналіз статевої мінливості метричних ознак дозволив встановити, що самиці від самців достовірно відрізняються (P?0,05) відносними розмірами передніх кінцівок та, в дещо меншій мірі, довжиною морди (L/D.pp., L/D.r., L/L.h., F/D.r., F/L.h., T/L.h., D.prl/D.r., D.prl/L.h., Sp.c/D.r., Sp.c/L.h., L/D.m.n., L.Sp.c./D.m.n.). Незначна більшість озерних жаб обох статей мають плямисте черево (54,6% - самці, 59,5% - самиці), і плямисте горло (0,62±0,02 - самці, 0,63±0,02 - самиці). Аналіз статевої мінливості показав, що як і у озерної жаби, представники різних статей ставкової жаби достовірно відрізняються між собою відн