Виявлення відмінностей між правом приватної власності та його здійсненням. Визначення юридичних гарантій здійснення права приватної власності та їх місця в загальній системі гарантій. Виявлення правової природи меж здійснення громадянами права власності.
В Україні за роки формування якісно нового інституту права власності можна назвати лише декілька наукових праць, присвячених дослідженню окремих питань здійснення права приватної власності. Очевидною є недостатність сучасних наукових розробок із зазначеної проблематики, відсутність теоретичних узагальнень та відповідних практичних рекомендацій, що негативно впливає на формування правового поля щодо здійснення громадянами субєктивного права власності. Відповідно до поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження: виявити відмінності між правом приватної власності та його здійсненням; визначити юридичні гарантії здійснення права приватної власності та їх місце в загальній системі гарантій; виявити правову природу меж здійснення громадянами права власності та дати їх класифікацію; дати характеристику окремих способів здійснення права приватної власності. Обєктом дисертаційного дослідження є відносини, що складаються внаслідок здійснення громадянами субєктивного права власності. При накладенні арешту на майно, опису спадкового майна, накладенні державним нотаріусом заборон на відчуження обєктів нерухомості власник тимчасово може зазнавати обмежень трьох категорій у здійсненні права власності: по-перше, власника може бути позбавлено можливості здійснювати правомочності користування та розпорядження стосовно належного йому майна, залишаючи за ним право здійснювати володіння даним майном; по-друге, власника може бути позбавлено можливості здійснювати право розпорядження, зберігаючи за ним право здійснювати правомочності володіння та користування; по-третє, власника може бути позбавлено права здійснювати правомочності володіння, користування та розпорядження щодо належного йому майна.У першому розділі “Загальна характеристика здійснення права приватної власності” - досліджується співвідношення між субєктивним правом приватної власності та його здійсненням, аналізується зміст субєктивного права власності, визначаються юридичні гарантії здійснення права приватної власності в Україні. У дисертації робиться висновок, що здійснення права приватної власності - це комплекс заходів (активних чи пасивних дій) власника, його представника, довірчого управителя, які спрямовані на реалізацію правомочностей володіння, користування та розпорядження належним власнику майном з метою задоволення потреб та інтересів власника, а також осіб, визначених ним. Дисертанткою проаналізовані погляди вчених на існування абсолютного правовідношення, і робиться висновок, що здійснення субєктивного права приватної власності відбувається в межах абсолютного правовідношення, адже при реалізації власником своїх правомочностей йому протистоїть необмежена і безпосередньо не визначена кількість осіб, яким забороняється створювати перешкоди для здійснення субєктивного права приватної власності. На підставі проведеного аналізу визначень поняття юридичних гарантій, що міститься в юридичній літературі, дисертантка вважає, що юридичними гарантіями здійснення права приватної власності в Україні є встановлені державою та закріплені Конституцією і законодавством спеціальні засоби, які здатні забезпечити власникам реалізацію правомочностей володіння, користування, розпорядження належним їм майном на свій розсуд, охорону даного права, а також захист і поновлення цього права у випадках протиправних посягань на нього. Пропонується класифікувати обмеження здійснення права приватної власності за часом тривалості: постійні (зокрема, при здійсненні свого субєктивного права власник зобовязаний не порушувати прав та інтересів інших осіб) і тимчасові (обмеження, які зумовлені накладенням арешту на майно чи описом майна); за колом осіб: загальні (власники зобовязані здійснювати своє субєктивне право добросовісно та розумно, а також дотримуватися моральних засад суспільства) і спеціальні (наприклад, у разі встановлення на майно окремого власника сервітуту); за метою встановлення на обмеження, встановленні з метою охорони навколишнього середовища (власник зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, не погіршувати її природні якості); обмеження, встановлені з метою охорони норм моралі в суспільстві (так, в усіх випадках при відчуженні власником жилого приміщення, в якому проживають неповнолітні, на нього покладається обовязок одержати згоду органів опіки і піклування); обмеження, встановлені з метою охорони прав та законних інтересів інших осіб (забороняються дії власника, які вчиняються з метою заподіяти шкоду іншим особам); обмеження, встановлені з метою забезпечення інтересів держави (наприклад, на власника, який здійснює право власності на майно, що становить підвищену небезпеку для суспільства, чи на майно, що є памяткою історії та культури, покладаються певні обовязки); обмеження, встановлені з метою захисту інтересів власника (так, власники при укладенні правочинів з певним майном, зобовязані дотримуватися положень про форми правочинів); за змістом: обмеження, які встановлені при володінні та користуванні
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
