Збереження вираження ймовірності при перекладі (німецька мова) - Дипломная работа

Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет Гуманітарний факультет кафедра теорії та практики перекладу ДИПЛОМНА РОБОТА З ТЕМИ: Збереження вираження ймовірності при перекладі (німецька мова) Суми 2010 ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Ймовірність як один з видів модальності Розділ 2. Способи вираження ймовірності в німецькій мові 2.1 Модальні дієслова, як спосіб вираження ймовірності 2.2 Модальні частки, як спосіб вираження ймовірності 2.3 Модальні слова, як спосіб вираження ймовірності 2.4 Фразеологізми і фразеологічні структури, як спосіб вираження ймовірності 2.5 Питальні речення і інтонація сумніву, як спосіб вираження ймовірності Розділ 3. По-перше, існують різні точки зору про категоріальну належність цього поняття. Якщо мовець недостатньо поінформований про даний факт, або ж просто не хоче нічого категорично стверджувати, він повідомляє про це, як про більш-менш ймовірне. Обєктом дослідження даної курсової роботи є вираження ймовірності, сумніву, припущення в німецькій мові. Особливої уваги заслуговують роботи таких авторів, як Виноградов В.В., Грепл М., В.Г. Адмоні, Єрмолаева Л.С., Золотова Г.О., Колшанський Г.В., Натанзон Е.А., Панфілов В.З., Шабаліна В.Ф., Aijmer К., Hermeren L., Palmer F.R. Теоретичною базою дослідження стали доступні нам праці вітчизняних і закордонних лінгвістів, присвячених темі модальності. На думку акад. В.В. Виноградова, будь-яке речення, відображаючи дійсність «у його практичному суспільному усвідомленні», виражає віднесеність змісту мови до дійсності і тому з різноманітністю типів речення тісно повязана категорія модальності. У «Вступі в граматику сучасної німецької мови» Куммера M. дається наступне визначення модальності: «Модальність - це функціонально-семантична категорія, що виражається за допомогою ієрархічно організованої системи морфологічних, синтаксично-конструктивних, інтонаційних і лексичних засобів, незалежно від того, чи узгоджується з дійсністю виражений у вислові зміст свідомості мовця чи ні»[28, 88]. Більшість вчених, наприклад, В.В. Виноградов, Ш. Баллі, В.Г. Адмоні, Л.С. Єрмолаєва, В.З. Панфілов, Н.Б. Шведова й ін., у самій категорії модальності виділяють її підкатегорії, які мають різні назви, але в принципі - одну суть: обєктивну й субєктивну, зовнішню й внутрішню модальності і т.д. Головним засобом оформлення модальності в цій функції є категорія дієслівного способу. Ц.Ю. Чхаідзе у своїй статті „Співвідношення субєктивного й обєктивного в категорії модальності висловлюється з цього приводу таким чином: „Окремі речення, взяті поза контекстом, являють собою не моделі подій, що мають місце в реальному світі, а лише мовний матеріал. У зарубіжній лінгвістиці одним з перших, хто запропонував відносити модальність не до рівня речення, а до рівня тексту, був В. Дресслер, який розглядав модальність як одну зі складових рис тексту - комунікативної одиниці спілкування [12, 45]. Виражаючи різні модальні значення припущення, модальні дієслова німецької мови мають у якості основного члена предикативного ядра форму інфінітива ІІ. Герман Пауль називає значення, що виражаються в аналогічних випадках дієсловом mögen, терміном ungefähre Schätzungen.