Збагачення словникового запасу першокласників на уроках розвитку мовлення - Дипломная работа

Дипломна робота Збагачення словникового запасу першокласників на уроках розвитку мовлення Зміст Вступ 1. Мовлення першокласників як психолінгвістична проблема 1.1 Психолінгвістична характеристика мовлення молодших школярів 1.2 Проблеми мовленнєвого розвитку першокласників на сучасному етапі розвитку початкової школи 1.3 Мовленнєві уміння першокласників та їх характеристика 2. Збагачення словникового запасу першокласників на уроках розвитку мовлення 2.1 Шляхи збагачення словникового запасу 2.2 Організація і зміст експериментального дослідження 2.3 Перевірка ефективності результатів експериментального дослідження Висновки Список літератури Вступ Необхідною умовою формування соціально активної і духовно багатої особистості є оволодіння мовленням як засобом спілкування. Опанування рідної мови відбувається через мовленнєву діяльність. Адже без добре розвиненого мовлення немає справжніх успіхів у навчанні, немає спілкування. Без оволодіння рідною мовою неможливе подальше навчання і загальний розвиток дитини. Тому на кожному занятті вчитель дбає про формування у дітей правильної мови, збагачення словникового запасу, працює над виробленням умінь вживати слова у правильній граматичній формі, удосконалює діалогічне мовлення, закладає основи монологічного або звязного мовлення. Школа покликана озброїти учнів навичками звязного мовлення. Предметом їхньої зацікавленості став процес породження і сприймання висловлювань. Тож вони шукають засоби і шляхи як розвивати мовлення, збагатити словниковий запас учнів у процесі побудови словосполучень, речень, цілого тексту. Вивчення мови, невіддільне від розвитку усного і писемного мовлення учнів, передбачає збагачення їх словникового запасу, оволодіння нормами літературної мови на всіх рівнях, формування в школярів умінь і навичок звязного викладу думок. Розвинене мовлення людини - не тільки форма думки, а й сама думка, супутник мислення, свідомості, джерело памяті. «Мовна поведінка, - пише К.Б. Бархін, - як частина загальної поведінки людей, свідчить як про рівень розумового розвитку, так і про рівень їх виховання. Для вивчення звязного мовлення учнів, розробки практичних прийомів його формування неабияке значення мають праці Т.О. Ладиженської, О.Н. Хорошковської, М.І. Оморокової та ін. Мета дипломної роботи - розробити та науково обґрунтувати експериментальну методику збагачення словникового запасу першокласників на уроках розвитку мовлення. Мовлення першокласників як психолінгвістична проблема 1.1 Психолінгвістична характеристика мовлення молодших школярів Мовний розвиток дитини в молодшому шкільному віці щодалі більше привертає увагу сучасних дослідників у галузі педагогічної психології. Стрімкий розвиток усної форми мовлення дітей «від двох до п’яти» і поява зародків писемної форми в дошкільний період не знаходять логічного продовження в молодшому шкільному віці. Так, К. Чуковський називає дитину, яка за дошкільні роки засвоює рідну мову, найвизначнішим трудівником нашої планети, тому, що безліч граматичних форм сиплеться на бідну дитячу голову, а вона, мов і не було нічого, орієнтується в усьому цьому хаосі, розподіляючи по рубриках безладні елементи почутих слів, і при цьому не помічає своєї колосальної роботи. Найчастіше трапляються якісні прикметники на позначення величини, внутрішніх і зовнішніх якостей предмета або особи, якостей, які сприймаються органами чуттів. Якщо діалог першокласнику допомагають будувати співрозмовники, то монологічне мовлення йому самому часто буває створити важко, а то й неможливо. Дитина оволодіває в основному розмовним стилем усної літературної мови. Вони розповідають або пишуть про те, що добре відоме вчителеві, тому нічого нового не можуть повідомити йому, через що і втрачається смисл комунікації. Адже писемне мовлення позбавлене інтонаційно-експресивної, звукової сторони, тільки мислиться, а не промовляється. Це, за образним висловом Л.С. Виговського, розмова з білим аркушем паперу. Державний освітній стандарт змісту, обсягу й рівня мовної в початкових класах передбачає створення можливостей для появи варіативних технологій засвоєння молодшими школярами мовленнєвих умінь створювати зв’язні висловлювання різних текстів. Саме це й дає підстави звернутися до аналізу висловлення як одиниці мови в працях М.М. Бахтіна й виділити ту поняттєву систему, яка забезпечить дитину узагальненим способом побудови власного висловлення. Наприклад, згоду чи незгоду з кимось дитина може виявити мімікою, жестами, словами.