Збірник "Piesni polskie і ruskie ludu Galicyjskiego" Вацлава з Олеська в історії української фольклористики - Автореферат

Тим часом постать цього польського фольклориста (збирача і дослідника), поета, драматурга, перекладача, публіциста, театрального критика, громадського і політичного діяча значуща в історії культурного розвитку України, а його видання “Pieњni polskie i ruskie ludu Galicyjskiego” (надалі - “Пісні галицькі”) було першою друкованою збіркою народних пісень у Галичині і мало значний розголос. Актуальність теми зумовлює мету дослідження: всебічно проаналізувати збірку “Пісні галицькі” Вацлава з Олеська, зясувати обставини її формування та особливості її оцінки. Реалізація мети дослідження передбачає розвязання таких завдань: · виявити конкретні обставини, що спонукали В. · проаналізувати концепційні засади передмови та жанрово-тематичні особливості українських народних пісень у збірці Вацлава з Олеська; Застосування системного методу дало змогу узагальнити тези фольклористичної концепції Вацлава з Олеська, викладені в авторській передмові до збірника.У першому розділі “Передумови постання збірника: біографічний і суспільно-культурний контекст”, який складається з двох підрозділів, проаналізовано особливості становлення Вацлава з Олеська як фольклориста, окреслено контекст появи збірника “Пісні галицькі”. Залеського, які охоплювали питання політики, економіки, літератури, фольклору, історії та мистецтва, дає підстави говорити про його письменницький хист, широкий спектр зацікавлень та журналістську обдарованість. У передньому слові до збірника він згадував, що коли йому довелось переїхати у місто, то він засумував за Олеськом, де проходили його дитячі роки, а втіху його меланхолії приносили “тільки пісні, що їх чув у дитинстві”. Розходження у підрахунках може бути спричинено: наявністю у збірнику авторських пісень, які окремі дослідники вважали народними; варіантами, які упорядник інколи подавав як окремі твори; польсько-українськими фольклорними взаємозвязками та взаємовпливами (напр., українська гаївка “Їде Зельман” у збірнику подана польською мовою); наявністю двох чи більше пісень, які упорядник обєднав в один текст; а також тим, що фольклорист часами дрібнив один твір на декілька окремо пронумеровані фрагменти. Широка обізнаність автора з предметом дослідження виявилась у різноманітності питань, які він заторкнув у передмові, це передусім проблеми фольклористики (віддзеркалення менталітету і світогляду у фольклорі, зумовленість жанрових форм зовнішніми чинниками, причини розвитку і занепаду певних фольклорних жанрів, жанрова класифікація народних пісень, фольклорний естетизм, психологізм, історизм, особливості передачі фольклорного твору на письмі, цензурування й редагування народнопоетичних текстів, пісні літературного походження), літературознавства (народність у мистецтві і літературі, особливості поетики художнього і народного твору), лінгвістики (універсальність мов, використання латинки і кирилиці словянськими народами, правопис української мови, протиставлення “вищої” і “нижчої” мов), філософії (словянофільство, поетичний спосіб мислення як характерна психологічна властивість людини) тощо.Залеського припадає на перший етап становлення фольклористики періоду романтизму, коли усна словесність трактувалася з позицій словянського відродження, а фольклористика лише формувалася як наука. Навчання у Львівському університеті, участь у гуртках „Concordia” і „Товариство обєднаних словян”, особисті знайомства з провідними культурними діячами першої половини ХІХ ст. суттєво вплинули на формування світогляду В. Залеського. Діяльність ученого розгорталася в організаційному та дослідницькому напрямах і здійснювалась у таких формах: особисте збирання народних текстів, залучення студентської молоді до фіксування фольклорних творів, створення кореспондентської мережі, опрацювання теоретичної бази на основі доробку словянських та європейських учених та зібраних народнопісенних зразків, упорядкування збірника. Аналіз вступної статті до збірника “Пісні галицькі” дає підстави стверджувати, що вона стала важливим здобутком теоретичної фольклористики періоду романтизму. Він сформулював низку тез, які стосувалися групування, оформлення і транслітерації текстів; наголосив на важливості дослідження народних пісень для вивчення історії розвитку народу, його мовних особливостей; одним із перших відзначив психологізм народних пісень, який фольклористи детально досліджуватимуть згодом; звернув увагу на національну специфіку українських народних пісень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Результати цього дослідження дають підстави для таких висновків: 1. Розвиток польської й української науки про усну словесність, як і фольклористична діяльність Вацлава з Олеська, зумовлені тогочасним історичним контекстом і суспільно-культурним життям. Фольклористична діяльність В. Залеського припадає на перший етап становлення фольклористики періоду романтизму, коли усна словесність трактувалася з позицій словянського відродження, а фольклористика лише формувалася як наука. Прогресивні ідеї вченого народились у колі і під впливом однодумців: словянських учених, письменників, провідних громадсько-культурних діячів. Навчання у Львівському університеті, участь у гуртках „Concordia” і „Товариство обєднаних словян”, особисті знайомства з провідними культурними діячами першої половини ХІХ ст. суттєво вплинули на формування світогляду В. Залеського. Романтичне осмислення України у віршах та драматургії, творче використання українського фольклору переросло у науковий інтерес до української культури, що виявилося в публіцистичних та фольклористичних статтях дослідника.

2. Кінцевою метою фольклористичних студій Вацлава з Олеська було упорядкування корпусу галицьких народних пісень. Діяльність ученого розгорталася в організаційному та дослідницькому напрямах і здійснювалась у таких формах: особисте збирання народних текстів, залучення студентської молоді до фіксування фольклорних творів, створення кореспондентської мережі, опрацювання теоретичної бази на основі доробку словянських та європейських учених та зібраних народнопісенних зразків, упорядкування збірника.

3. Аналіз вступної статті до збірника “Пісні галицькі” дає підстави стверджувати, що вона стала важливим здобутком теоретичної фольклористики періоду романтизму. Вацлав з Олеська одним із перших запропонував виокремити фольклористику в окрему науку. Він сформулював низку тез, які стосувалися групування, оформлення і транслітерації текстів; наголосив на важливості дослідження народних пісень для вивчення історії розвитку народу, його мовних особливостей; одним із перших відзначив психологізм народних пісень, який фольклористи детально досліджуватимуть згодом; звернув увагу на національну специфіку українських народних пісень. Важливим методологічним принципом ученого став аналіз фольклорного твору в історичному та етнографічному контексті. Певні риси історичного підходу до фольклорного твору виявились у характеристиці жанрового складу українських і польських пісень. Теза про органічний звязок між народною творчістю і літературою стала базовою у його трактуванні поняття народності. Дослідник доволі чітко усвідомлював особливості цієї категорії, не обмежуючись лише “зовнішніми” ознаками. Тенденції західноєвропейського романтизму та словянського відродження позначилися на думках дослідника, викладених у передмові. Критичне ставлення до минулого і теперішнього Польщі, щире співчуття до простого селянина, зацікавлення його життям, побутом, творчістю було новаторським та незвичним для тогочасної польської науки. Питання про утвердження в літературі національної мови і тематики було на часі, але В. Залеський вирішував його лише з позицій польської культури. На тлі популярних ідей про загальнословянську єдність, ідея розмежування мов і літератур сусідніх народів була доволі дискусійною. З позиції дня сьогоднішнього окремі теорії вченого вже можна вважати неактуальними і непереконливими, проте чимало з його міркувань тепер отримали наукове обґрунтування. Спираючись на досвід В. Залеського, його публікації у тодішніх часописах і наукові висновки критиків, наступники могли чітко визначити методологію подальших досліджень. Передмова Вацлава з Олеська заклала підґрунтя теоретичних засад фольклористики, формування народознавчих понять і категорій.

4. Збірник “Пісні галицькі” став підсумком упорядницької, збирацької й теоретичної праці Вацлава з Олеська. Окрім записів самого упорядника, до нього ввійшли фольклорні матеріали інших збирачів, а також пісенні тексти з рукописних збірників і друкованих джерел. Записи у збірнику загалом відзначаються достатньою, як на той час, точністю, оскільки зберігають діалектні відмінності і мовні особливості. Окремі пісні супроводжуються географічними коментарями, варіантами текстів, примітками.

5. До збірника увійшли твори майже всіх жанрів української народної обрядової та позаобрядової пісенності. Календарно-обрядова поезія представлена веснянками і жниварськими піснями, родинно-обрядова - весільними піснями з різних околиць Галичини, поминальною і хрестильною поезією. Позаобрядова лірика презентована ліричними, історичними, соціальними, жартівливими й танцювальними піснями, баладами, піснями літературного походження. Всупереч пануючим тенденціям, окремі пісні упорядник опублікував у кількох варіантах, що стало вагомим методологічним здобутком фольклористики періоду романтизму. Народнопісенні тексти у “Піснях галицьких” записано зі збереженням регіональних специфічних рис, особливу цінність становлять варіанти текстів з регіональним колоритом.

6. Збірник “Пісні галицькі” став базовим у фольклористиці 30-х років ХІХ століття. Своєю діяльністю Вацлав з Олеська заохочував інших до збирання та публікацій фольклорних творів, передовсім пісень; активізував літературних критиків, які почали більше уваги приділяти народній культурі; стимулював появу числених перекладів, переспівів, переробок та іншого роду інтерпретацій народних пісень у літературі, запозиченню народних мотивів і їх модифікацій в оригінальні літературні твори.

7. У збірнику Вацлава з Олеська зібрано цінний матеріал для створення обєктивної картини історії становлення фольклористики в Галичині. Ця праця є вагомим зібранням різножанрового пісенного матеріалу, складовою фонду найдавніших фольклорних записів. З огляду на важливість фольклористичної спадщини Вацлава з Олеська пропонована дисертаційна праця - важливий крок на шляху до опрацювання та осмислення історії розвитку фольклористики періоду романтизму у Галичині та польсько-українських фольклорних, народознавчих та культурних взаємин. збірник народнопісенний фольклористичний жанровий

1. Бородін К. Внесок Вацлава з Олеська у розвиток словянського народознавства / Ксенія Бородін // Проблеми словянознавства. - Львів, 2005. Вип. 55. - С. 116-125.

2. Бородін К. Літературна діяльність Вацлава з Олеська в контексті суспільно-культурного життя Галичини початку ХІХ століття / Ксенія Бородін // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - К., 2006. - Вип. 11. - С. 161-164.

3. Бородін К. "Pieњni polskie i ruskie ludu Galicyjskiego" Вацлава з Олеська в рецепції західнословянських учених ХІХ ст. / Ксенія Бородін // Проблеми словянознавства. - Львів, 2007. - Вип. 56. - С. 39-46.

4. Бородін К. Концепційні засади передмови до збірника "Pieњni polskie i ruskie ludu Galicyjskiego" Вацлава з Олеська / Ксенія Бородін // Вісник Львівського університету. Серія філологічна.- Львів, 2007. - Вип. 41. - С. 88-94.

5. Бородін К. Проблема класифікації польських і українських пісень у збірнику Вацлава з Олеська / Ксенія Бородін // Проблеми словянознавства. - Львів, 2008. - Вип. 57. - С. 238-243.

6. Borodin К. Постать Вацлава з Олеська в контексті культурного життя Галичини поч. ХІХ ст. / Kseniya Borodin // Њwiat siowian w jkzyku i kulturze VI. Literaturoznawstwo. - Szczecin, 2005. - S. 19-23.