Характеристика основних орієнтирів, які визначають напрямок поетичної філософії Григорія Чубая. Дослідження ключових форм щодо вираження вишуканої сатири на онтологічну та екзистенційну сутність радянської системи в збірці віршів "Постать голосу".
При низкой оригинальности работы "Збірка "Постать голосу" як образ монологічного мовлення в діалозі з природою та примусового фізичного мовчання в дійсності", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
З одного боку, маємо широкоплановий монолог у діалозі (це, коли інша сторона діалогу лише “постать голосу”, а не сам голос, лише віддеркалення), а з іншого фізичне мовчання як єдиноправильний шлях зберегти свою “іншість”. Костянтин Москалець з цього приводу робить висновки: “Уважно вчитуючись [...] знаходимо, відтак, два ключові для поетичної філософії Грицька Чубая орієнтири: прихід до себе тотожний можливості говорити і чути справжні речі; на противагу ж зявляється антиномічний двійник, коли самовтрата означає не тільки виступання з автентичності, а ще й лихий надмір “не тих”, фальшивих слів та людей, єдиним порятунком від яких стає свідоме, затяте мовчання”. Зачинає збірку поезія “Я ніколи ні про що не запитував...”, що якраз рецитує внутрішню глобальність монологу ліричного героя. Постать голосу звернулася до дерева: доброго ранку, зелена пташко, чи не втомилась ти всеньке літо понад хатою літати? Страх приходить подивитися на пробігання цього стану, але його зява лише миттєвість, він лише тінь самого страху, бо, насправді, він не забирає з собою ані звуку; страх пасивний, і ліричний герой знову залишається зі своєю невимовленістю сам на сам: Та він лиш мить торкається плеча і геть іде, не взявши ані звуку, і знов, моє мовчання, як свіча, поодаль слів блукає тихоруко.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
