Сутність, зміст та види доказів, особливості їх трактування в науці цивільного процесуального права. Засоби доказування та процес збору доказів: порядок їх подання та повернення. Процесуальна фіксація доказів судом як забезпечення їх у цивільному процесі.
нового Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, а також проведенням судової реформи у 2010р., актуальність дослідження у сфері доказування зросла. Цивільний процес став більш змагальним: суттєво змінилися підходи до проблематики судового доказування, використання засобів доказування. Крім того, норми ЦПК, які регулюють доказування, мають загальний характер і недостатньо розтлумачені судовою практикою. Водночас рівень розвитку й удосконалення сучасного регулювання доказування у цивільному процесі визначає рівень справедливості і демократичності судочинства, його здатності реально захищати права і свободи людини. Однак ці посібники і зараз залишаються основоположними та актуальними стосовно даної тематики хоча б в силу відсутності значної кількості посібників, присвячених доказам у цивільному процесі, виданих в наш час.Загальний суд, спеціалізований суд, адміністративні органи - всі вони використовують докази. Оскільки ці докази є засобом встановлення юридичних фактів та обставин і оскільки сфера їх застосування повязана з діяльністю юрисдикційних органів, вони можуть бути названі юридичними доказами. У новому Цивільному процесуальному кодексі України, який був прийнятий 18 березня 2004 року й набрав чинності 1 вересня 2005 року положення, що стосуються доказів, містяться у главі пятій „Докази”. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Закон встановлює, що доказами по цивільних справах є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.Класифікуючи докази, ми упорядковуємо і полегшуємо їх аналіз, звертаємо увагу на особливості дослідження і оцінки доказів залежно від того місця, яке вони зайняли в класифікованій системі. В одних випадках звязки носять однозначний характер, в інших випадках - характер звязку багатозначний, і тому доказ є непрямим. Оскільки відомості про факти є змістом доказу, а засоби доказування їх формою, класифікація може бути застосовна і до тих, і до інших. Особливе місце займають висновки експертів та письмові докази, які можна розглядати як змішаний вид доказів: джерелом відомостей, що містяться у висновку, є особа (експерт), сам же висновок побудований на дослідженні підданих експертизі речей, предметів, фізичних і хімічних процесів і т.д. Відомості про факти, що знайшли оформлення в одному із засобів доказування (в показаннях свідків, письмових або речових доказах тощо), утворюються в результаті відображення якого-небудь явища або обставини в свідомості людини або шляхом відображення на відповідному неживому предметі.У сучасній юридичній літературі виділяють і відмежовують поняття «доказування» і «докази». Характерно, що в дореволюційному законодавстві та теорії цивільного процесу також було відсутнє визначення поняття "доказування". Цікавим є визначення процесу доказування через докази: доказування - це діяльність, спрямована на встановлення обставин справи за допомогою судових доказів [15, с.34]. Але в цьому визначенні, на відміну від інших пропонується звязати процес доказування і поняття "докази" як його необхідний складовий елемент. Отже, в залежності від стадії цивільного процесу виникатимуть характерні особливості процесу доказування, які зумовлюють необхідність розглядати судочинство в судах і діяльність судів і суддів першої та апеляційної інстанцій як елементи, що створюють і повинні забезпечувати збереження доказів, що надалі аналізуватимуться судом вищої ланки.З одного боку, це діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі, врегульована процесуальним законодавством (процесуальна форма), з іншого - пізнавальна (розумова) діяльність, що відповідає законам логіки. Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обовязок із доказування, оскільки ст. Обовязок із доказування покладається також на третіх осіб, органи та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. Це не і колізія у законі, а закріплення положення, за яким субєкт доказування шляхом реалізації своїх прав щодо доказування доводить обставини своїх вимог чи заперечень. У випадку, коли є труднощі щодо витребування доказів для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд за їх клопотанням зобовязаний витребувати такі докази (ст.Суддя не може збирати докази, а лише вказати на їх відсутність [17]. 131 ЦПК сторони зобовязані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази, подані з порушенням встановленого законом чи судом строку, можуть прийматися тільки якщо сторона доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. У заяві про витребування доказів зазначається: який доказ вимагається; підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої сторони; обставини, які може підтвердити цей доказ (ст. Витребувані су
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти доказів у цивільному процесі
1.1. Поняття доказів в цивільному процесі
1.2. Класифікація цивільно-процесуальних доказів
Розділ 2. Особливості доказування у цивільному процесі
2.1. Доказування у цивільному процесі
2.2. Особливості процесу доказування
Розділ 3. Процес збору доказів у цивільному процесі
3.1. Збирання та оцінка доказів
3.2. Забезпечення доказів у цивільному процесі
Висновки
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы