Зайнятість і формування ринку праці в Україні - Курсовая работа

Актуальність теми: Найважливішим критерієм соціальної орієнтованості економіки є відношення до зайнятості в державі на всіх рівнях. Соціальний захист населення від безробіття здійснюється державною службою зайнятості в умовах поліпшення ситуації на ринку праці, що характеризується підвищенням рівня зайнятості населення і зниженням рівня безробіття. Законодавством передбачено, що держава гарантує всім громадянам, незалежно від походження, соціального, майнового стану тощо, рівні можливості щодо вибору виду діяльності з урахуванням потреб особистих інтересів та суспільних потреб, забезпечення ефективної зайнятості через запобігання безробіттю, координацію діяльності у сфері зайнятості з іншими соціально-економічними напрямками через відповідні програми й державні органи. ринок праця безробіття зайнятість Державною службою зайнятості - виконавчою дирекцією Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - з метою якнайшвидшого повернення незайнятих та безробітних громадян до професійної діяльності, підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці, підвищення мотивації до праці надається комплекс соціальних послуг і матеріальне забезпечення у випадку безробіття згідно з законом України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» у рамках здійснення заходів Державної програми зайнятості населення. Крім цього єдина технологія обслуговування населення (ЄТОНН) передбачає активізацію власних зусиль безробітного в пошуках роботи, підвищення його персональної відповідальності за соціальне становище.Крім цього, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу, його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками. Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару “робоча сила”, а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Роботодавець наймає робітників на певних умовах з метою одержання додаткової вартості. Робітник в умовах ринкових відносин вільно йде у найм і продає свою робочу силу з метою отримати дохід у грошовій або іншій формі з тим, щоб задовольнити особисті потреби. Таким чином, ринок праці являє собою взаємовідносини між роботодавцями і найманими працівниками на підставі договору або контракту щодо купівлі-продажу спеціального товару “робоча сила”.На ринках факторів виробництва, як і на ринках благ, рівновага встановлюється внаслідок взаємодії попиту і пропозиції в умовах різних ринкових структур. Зайнятість в обсязі L є ефективною тому, що за такої зайнятості гранична виручка від граничного продукту праці дорівнює граничним витратам на працю. Інакше цю умову можна записати так: Елементами ринку праці є також попит на робочу силу та ЇЇ пропозиція. Він залежить від: • попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необхідна як виробничий ресурс для виробництва інших товарів і послуг, тобто попит на робочу силу залежить від попиту на продукт ФІРАІИ, організації; • фонду заробітної плати, який може роботодавець запропонувати для наймання певної кількості працівників, оскільки чим більший загальний розмір цього фонду, тим більше найманих працівників може найняти роботодавець, і навпаки, чим вища заробітна плата кожного працівника, тим менша кількість їх за допомогою фонду зарплати буде найнята.Ставлення до безробіття як до соціально-економічного явища не завжди було однозначним і з часом змінювалося. У середині XX ст. в умовах побудови суспільств із соціальною ринковою економікою сформувався новий погляд на безробіття як на соціальне явище, що через епізодичний характер не представляє серйозних проблем для держави. Безробіття породжується й відрізняється різною тривалістю й соціально-економічними наслідками. Фрикційне безробіття виникає, коли частина працюючих добровільно змінює місце роботи або шукає нову роботу після звільнення. Крім того, значна кількість людей знаходить більш гідне застосування своїх професійних здібностей та знань, вирішуються питання підвищення рівня оплати праці, продуктивності, а отже, й більшої ефективності для суспільства за рахунок більш раціонального розподілу ресурсів праці.При цьому шведська модель виходить з положення , що держава не повинна втручатися у виробничу діяльність фірми , а активна соціальна політика держави повинна звести до мінімуму соціальні витрати ринкової економіки . Це привело до дуже великої ролі держави в Швеції в розподілі , споживанні і перерозподілі національного доходу через податки і державні витрати , що робить можливим здійснення широкомасштабних програм з підтримки зайнятості , розвитку освіти , охорони здоровя, тощо. У Швеції в 80-ті роки відбувся відхід від кейнсіанських методів стимулювання попиту ; політика зайнятості стала орієнтуватися на заходи саморегулювання ринку праці та використання непрямих методів впливу держави. Поєднання загальних економічних заходів з підтримання попиту на р

План

Вступ

Розділ І. Ринок праці в економічній системі

1.1 Поняття ринку праці, його структура, типи і функції

1.2 Попит, пропозиція та рівновага на ринку праці

1.3 Безробіття на ринку праці, його основні форми, причини та соціально-економічні наслідки

Розділ ІІ. Державне регулювання зайнятості в розвинених країнах світу

2.1 Державна політика зайнятості в країнах з соціально-орієнтованою моделлю ринку

2.2 Регулювання зайнятості в країнах з ліберальною моделлю ринку

Розділ ІІІ. Проблеми сучасного ринку праці в Україні

3.1 Особливості формування ринку праці в Україні в період переходу до ринку в 90-х роках

3.2 Державна політика зайнятості в Україні та соціальний захист безробітних

3.3 Шляхи вирішення проблеми безробіття в Украіні в умовах сучасної економічної кризи

Висновки

Список використаної літератури