Обґрунтування пропозицій щодо удосконалення положень законодавства та нормативно-правових актів, які регулюють порядок розгляду й вирішення відповідними суб’єктами заяв і повідомлень громадян про злочин та судову підвідомчість справ по скаргах громадян.
При низкой оригинальности работы "Заяви та повідомлення про злочини: неоднозначність у застосуванні закону", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Це право та особливості його реалізації здебільшого регулюються положеннями статей 94, 95, 97-100 і деякими іншими статтями Кримінальнопроцесуального кодексу України (КПК України), що визначають порядок і спосіб перевірки таких заяв чи повідомлень [2]. Як зазначається у науковій літературі, суть механізму забезпечення права на звернення у правоохоронний орган із заявою чи повідомленням про злочин полягає у тому, що прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобовязані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, що не віднесені до їх відання, розглядати їх протягом конкретно визначених стислих термінів та приймати у межах своєї компетенції конкретні рішення у відповідній процесуальній формі щодо порушення чи відмови у порушенні кримінальної справи. Завдання статті полягає в обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення положень законодавства та підзаконних нормативноправових актів, які регулюють порядок розгляду й вирішення відповідними субєктами заяв і повідомлень громадян про злочин та судову підвідомчість справ по скаргах громадян щодо порушень вимог статей 97-99 КПК України з боку прокурора, слідчого, органу дізнання або судді. 1.2 Інструкції), згідно з вимогами КПК України не пізніше триденного строку приймається одне із таких рішень: про порушення кримінальної справи; про відмову в порушенні кримінальної справи; про передання заяви чи повідомлення за належністю, про що особа, яка прийняла одне із зазначених рішень, повідомляє заявника письмово. Разом із тим законом не передбачене оскарження звичайної, тобто не передбаченої нормами КПК України, а підготовленої в порядку Закону України «Про звернення громадян» відповіді прокурора, слідчого, органу дізнання або судді, які вони надають громадянам на їх заяви чи повідомлення про злочин.
Список литературы
1. Конституція України: офіц. текст: [прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України (зі змінами і доповненнями станом на 20 серпня 2010 р.): [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.portal.rada.gov.ua/
3. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 40. Ст. 263.
4. Конституційне звернення Кравчука В.М. щодо офіційного тлумачення пункту 1 частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (Секретаріат Конституційного Суду України (вх. № 18/1190 від 14 травня 2010 року)).
5. Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини: затверджена наказом Генеральної прокуратури України від 24 червня 2004 року № 66/13-ОК.
6. Про звернення громадян: закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 47. Ст. 256.
7. Кодекс адміністративного судочинства України: за станом на 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. 2005. №№ 35-36, 37. Ст. 446.
8. Єдиний державний реєстр судових рішень: [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.reyestr.court.gov.ua
9. Ткач Г Поняття владного повноваження / Г Ткач // Вісник Львівського університету. 2009. Серія юридична. Вип. 49. С.101-105.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
