Затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння - Автореферат

Важливе місце у механізмі забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина, передбачених Конституцією України, належить такому кримінально-правовому інституту, як затримання особи, що вчинила злочин. Подкоритової “Затримання осіб, які вчинили злочин, як обставина, що виключає злочинність вчинку (соціальні та кримінально-правові проблеми)” (1999 р.). Метою дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих положень та висновків щодо визначення юридичної природи, підстав та ознак складів затримання особи, яка вчинила злочин, та заподіяння їй при цьому шкоди, поняття і видів перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, та кримінальної відповідальності за такі дії, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства України. визначення підстав затримання особи, яка вчинила злочин, та заподіяння їй шкоди при таких діях як двох окремих складових однієї обставини, що виключає злочинність діяння, а також характеристика ознак складів цих обох вчинків; Діалектичний метод пізнання надав змогу дослідити поняття та юридичну природу кримінально-правового затримання, підстави та ознаки вчинення правомірних дій при затриманні та заподіянні шкоди особі, яка вчинила злочин, поняття та види перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця; за допомогою історико-правового методу було проведено дослідження етапів розвитку норм про затримання особи, яка вчинила злочин, в українському кримінальному законодавстві; порівняльно-правовий метод використовувався у порівнянні кримінально-правових норм, що регламентують затримання особи, яка вчинила злочин, з нормами інших законів та відповідними нормами законодавства зарубіжних країн; догматичний метод дозволив провести аналіз норм чинного законодавства, що сприяло виявленню недоліків у ньому та допомогло сформулювати пропозиції щодо вдосконалення окремих законів України; конкретно-соціологічний та статистичний методи застосовувались для узагальнення юридичної практики, опитування та аналізу емпіричних даних; логіко-семантичний метод - для дослідження та поглиблення понятійного апарату стосовно теми дисертації.“Історія розвитку інституту затримання особи, яка вчинила злочин, в українському кримінальному законодавстві” досліджується становлення інституту затримання особи, яка вчинила злочин, у вітчизняному кримінальному праві, починаючи з найдавніших правових джерел - договорів з греками князів Олега (у 911 р.) та Ігоря (у 945 р.), “Руської правди”, українського кримінального законодавства та судової практики радянського періоду, і закінчуючи різними проектами КК України, що передували його прийняттю 5 квітня 2001 року. Аналіз історії розвитку інституту затримання особи, яка вчинила злочин, в українському кримінальному законодавстві дозволив дійти висновку, що він, починаючи лише з радянського періоду (1922 р.), вперше сформувався як обставина, що виключає злочинність діяння, у кримінально-правових нормах і далі поступово уточнювався та вдосконалювався. “Затримання особи, яка вчинила злочин, в системі обставин, що виключають злочинність діяння” дається короткий огляд регламентації інституту затримання особи, яка вчинила злочин, в кримінальному законодавстві зарубіжних країн та аналізується поняття обставин, що виключають злочинність діяння. 38 КК України обєктивно включає два види правомірного затримання: затримання із заподіянням шкоди, яке може здійснюватись будь-якою особою, та затримання без заподіяння такої шкоди, що може проводитись потерпілими та іншими особами, крім спеціально уповноважених субєктів (наприклад, працівників міліції), оскільки останні здійснюють таке затримання на підставі КПК України (ст. “Підстави та ознаки правомірного затримання особи, яка вчинила злочин” досліджено фактичні та правові підстави, а також ознаки складу правомірного затримання особи, яка вчинила злочин, без заподіяння їй шкоди, як самостійного підвиду кримінально-правового затримання, та як обовязкового акту, що передує заподіянню шкоди при затриманні злочинця.В історії розвитку інституту затримання особи, яка вчинила злочин, у вітчизняному кримінальному законодавстві виокремлюються такі етапи: 1) формування певних ознак затримання особи, яка вчинила злочин, в межах норм про кримінальну відповідальність за умисне вбивство та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони (ст. Юридична природа передбаченого КК України затримання особи, яка вчинила злочин, як із заподіянням їй шкоди, так і без такої, полягає у забезпеченні затримуючого необхідним правовим захистом з боку держави у звязку з його суспільно корисною діяльністю - доставити особу, яка вчинила злочин, відповідним органам влади та не допустити вчинення нею нових злочинів. Пропонується: 1) доповнити статтю 27 Конституції України частиною 4 такого змісту: „Кожен має право затримати особу, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене Кримінальним кодексом України, шляхом заподіяння шкоди її життю та здоровю, коли така шкода була необхідна для доставлення з

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ