Застосування зенітної артилерії сухопутних військ у воєнних конфліктах кінця другої половини ХХ століття - Автореферат

Успіх же залежав не лише від уміння і можливостей однієї із сторін нанести іншій максимально можливу поразку в живій силі і техніці, але й від вдалого прикриття кожного супротивника своїх військ від ворожих ударів засобів повітряного нападу (ЗПН). Причому слід зауважити і те, що характер їх участі у бойових діях - статутними документами незакріплений, хоча цього обєктивно потребують війська у звязку із завданнями, які ставляться перед ними у ході підготовки та ведення збройної боротьби. Отже, актуальність теми визначається такими чинниками: імовірністю виникнення локальних війн і збройних конфліктів; вимогою керівних документів щодо відповідного рівня підготовки військ на випадок бойових дій; відсутністю комплексного історичного дослідження та рекомендацій стосовно застосування зенітної артилерії при обороні і наступу за різних умов; необхідністю врахування практичного досвіду набутого протиповітряною обороною Сухопутних військ у ході воєнних конфліктів останніх років; потребою штабів і військ у конкретних рекомендаціях з реорганізації відповідних частин і підрозділів. Наукове завдання роботи: на основі узагальнення досвіду бойового застосування зенітної артилерії Сухопутних військ у локальних війнах і збройних конфліктах кінця ХХ ст., зясувати основні протиріччя, які існували при їх застосуванні та висвітлити заходи по їх вирішенню; розкрити характерні особливості ведення ними бойових дій, виявити тенденції і закономірності цього процесу. Дисертаційна робота виконувалася згідно з темою науково-дослідної роботи у галузі воєнної історії, що розробляється кафедрою історії України Черкаського державного технологічного університету (шифр "Слобода"), де автор готував проміжні та підсумкові звіти, а також з урахуванням робочих планів і програм наукової діяльності кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Черкаського інституту пожежної безпеки ім.Що ж до безпосереднього вивчення застосування різних видів і родів військ у локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ і початку ХХІ ст., зокрема, сухопутних військ, до складу яких входять зенітно-артилерійські підрозділи, не залишало без уваги істориків, особливо військових, котрі з самого початку намагалися зясувати для себе причини появи такого явища, як воєнний конфлікт, дати йому класифікацію, визначити роль у ньому людського фактору, установити основні шляхи та способи використання сил і засобів. Малашенка й інших, в яких висвітлені деякі аспекти бойового застосування зенітно-артилерійських підрозділів Сухопутних військ, наголошено на важливому значенні їх для розвитку теорії і практики воєнного мистецтва. Нині аналізом локальних війн і збройних конфліктів та характером застосування в них сил (засобів) в Україні займається Національний інститут стратегічних досліджень при адміністрації Президента України, Національна академія оборони України, Інститут історії України НАН України, Український інститут воєнної історії, Національний інститут проблем міжнародної безпеки, Науково-дослідний центр (гуманітарних проблем) Збройних сил України та деякі ін. На сучасному етапі розвитку воєнно-історичної науки в Україні зявилися статті у таких виданнях, як: "Наука й оборона", "Воєнна історія", "Військо України" та ін., де автори розглядають застосування засобів збройної боротьби в конкретних локальних війнах. Дослідження фахівців Інституту воєнної історії Міністерства Оборони Російської Федерації, Центру воєнно-стратегічних досліджень ГШ ЗС РФ, Інституту політичного і військового аналізу Росії, військових академій Збройних сил РФ і ін., свідчать про те, що проблеми застосування сил і засобів у локальних війнах в цій країні вивчаються комплексно і планово.У дисертації вирішено важливе наукове завдання, яке полягає в узагальненні історичного досвіду бойового застосування зенітної артилерії Сухопутних військ у локальних війнах і збройних конфліктах кінця ХХ ст., зясуванні основних протиріч, які існували при їх застосуванні та висвітленні заходів по їх вирішенню; розкритті характерних особливостей ведення ними бойових дій, виявленні тенденцій і закономірностей цього процесу. Зроблений висновок про те, що хоча питання використання досвіду застосування зенітної артилерії Сухопутних військ у локальних війнах і збройних конфліктах кінця ХХ ст. є одним із найважливіших в процесі реформування Збройних сил України, проте всебічне його вивчення ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці. З усього різноманіття питань, що стосуються бойового застосування зенітної артилерії, які необхідно вирішувати, основна увага була приділена саме тим з них, на які в найбільшій мірі впливають специфіка бойових задач і умови їхнього виконання. встановлено, що основними вимогами до організації і здійснення ВПП зенітною артилерією можна вважати: прикриття дій загальновійськових частин від ударів з повітря, організацію вогневої поразки противника при боях за кожну оборонну позицію; зосередження зусиль на поразці обєктів, щ

Основний зміст дисертації