Застосування тіотриазоліну в комплексному лікуванні хімічних опіків стравоходу та профілактиці післяопікових рубцевих стриктур - Автореферат

Не можна залишити без уваги питання наслідків хімічних опіків стравоходу (ХОС), до яких у першу чергу відноситься формування в 73 % випадків його рубцевих звужень. У випадку неефективності бужування й формування рубцевих стриктур стравоходу (РСС) виконуються пластичні операції, летальність після яких складає 25 %, а післяопераційні ускладнення - у 40 % випадків [Бакиров А.А., 2000, Макаров А.В., 2007]. На сучасному етапі одним із провідних факторів, що визначає успіх лікування ХОС, значно підвищує ефективність бужування й знижує ризик перфорації стравоходу, дослідники вважають адекватну фармакологічну корекцію корозійного езофагіту [Волков С.В., 2002]. Надалі розвиток опікової хвороби стравоходу обумовлено порушеннями мікроциркуляції, місцевим тромбогеморагічним синдромом, порушеннями проникності судин, що призводить до гіпоксії тканин в зоні опіку [Макаров А.В. та співавт., 2007]. Таким чином, виходячи з патогенезу ХОС, а також з огляду на багатогранність фармакодинаміки тіотриазоліну, варто вважати за доцільне вивчення фармакотерапевтичної ефективності даного препарату в комплексному лікуванні корозійної травми стравоходу.Першу групу склали інтактні щури, тварини другої групи (контроль) піддавалися дії розчину їдкого лугу без лікування. Обстежено 123 особи обох статей, з них 83 - хворі, які перебували на стаціонарному лікуванні в торакальному відділенні Луганської обласної клінічної лікарні і спостерігалися протягом одного місяця на амбулаторному етапі реабілітації впродовж 2004-2008 рр. Відповідно з дизайном дослідження, в розробку були включені практично здорові добровольці (40 осіб), які не отримували ніяких лікарських препаратів. Критерії включення пацієнтів у дослідження: наявність клінічних і езофагогастроскопічних ознак ХОС, хворі, що поступили на лікування в терміни 7-16 діб з моменту корозійної травми стравоходу, як правило, після надання невідкладної допомоги в лікувально-профілактичних установах за місцем проживання, згода хворих на обстеження. Ефективність лікування хворих основної та контрольної груп оцінювали за динамікою лабораторних показників: рівня сечовини (уніфікований метод за кольоровою реакцією з діацетилмонооксидом), загального білка (уніфікований метод за біуретовою реакцією) і білкових фракцій, загального білірубіну (метод Йендрашика-Грофа за діазореакцією в присутності акселератора), аланінамінотрансферази (динітрофенілгідразиновий метод Райтмана і Френкеля), тимолової проби, креатиніну (за кольоровою реакцією Яффі - метод Поппера), рівнів натрію і калію, а так само за вмістом гемоглобіну (гемоглобінцианідний метод), еритроцитів, лейкоцитів і швидкості зсідання еритроцитів, протромбінового індексу, тромбінового часу, фібрину і фибріногену [Меньшикова В.В., 1987]. Доведено, що у хворих на ХОС, які отримували стандартну фармакотерапію в динаміці відмічається посилення СЕІ (ІІ ступінь - при надходженні до стаціонару та ІІІ ступінь - на 7 добу лікування), в той же час у хворих, яким додатково було включено в схему терапії тіотриазолін СЕІ не перевищував І ступеня протягом всього часу перебування хворих в стаціонарі (21 доба).Застосування тіотриазоліну при модельованій формі хімічного опіку стравоходу реалізується підвищенням виживаності тварин (на 23-40 %) у різні терміни спостереження, зниженням як в сироватці крові, так і в печінці, в 2-3 рази вмісту диєнових конюгатів і в 2-2,5 рази рівня ТБК-продуктів, зниженням (на 70-80 %) швидкості накопичення продуктів ПОЛ, при одночасному збільшенні активності компонентів ферментативної та неферментативної ланок АОС, що попереджає розвиток глибоких уражень стравоходу та запобігає порушенням прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу при корозійному ураженні стравоходу. Клінічними дослідженнями доведено, що застосування тіотриазоліну у комплексній терапії хворих на ХОС дозволяє у 92 % постраждалих усунути такі основні прояви корозійного ураження стравоходу, як дисфагія, одинофагія та больовий синдром, а також досягти скорішого та більш повного відновлення показників загального аналізу крові (32 % хворих), білкового обміну (35% пацієнтів) та коагулограми (83 % хворих). Згідно з даними фіброгастродуоденоскопії, включення в схему лікування ХОС тіотриазоліну у вигляді внутрішньовенних інфузій в комбінації з місцевим застосуванням препарату під час бужування дозволяє у більшості хворих (65 %) вже в ранні терміни спостереження (7-а доба лікування) купірувати явища езофагіту, значно знизити ступінь його активності, відновити цілісність слизової оболонки стравоходу. Медико-соціальні дослідження щодо динаміки якості життя хворих на ХОС дозволили встановити, що серед пацієнтів, які в комплексному лікуванні отримували тіотриазолін, задоволеність станом здоровя виразили майже 60 % опитаних вже при виписці, а через місяць їх кількість зросла до 78 %, в той же час кількість хворих, що отримували стандартне лікування і охарактеризували свій стан як "задовільний" склала 25 та 38 %, відповідно, що свідчить про високу ефективність запропонованого спо

Основний зміст роботи