Застосування сухопутних військ у воєнних конфліктах за досвідом бойових дій в Афганістані та Чечні (1979–2000 рр.) - Автореферат

Навіть можна передбачити, що при виконанні бойових завдань, вони можуть опинитися в таких умовах, в яких знаходилися і вели бойові дії загальновійськові частини і підрозділи, наприклад, радянської армії в Афганістані (1979-1989) або російської в Чечні (1994-1996; 1999-2000). Саме тому необхідно у мирний час готувати загальновійськові підрозділи та інші частини наших Збройних Сил до дій у воєнних конфліктах, які реальніше за все будуть вестися сумісними зусиллями різних силових структур “не класичними способами”. Науковим обґрунтуванням доцільності проведення дослідження стала відсутність в Україні спеціальних праць з цієї тематики, де були б узагальнений досвід бойових дій у війнах в Афганістані та Чечні, глибокий аналіз форм та способів їх ведення та висвітлено аспект застосування в них загальновійськових частин і підрозділів, тощо. Мета роботи: на основі аналізу опублікованих документів та матеріалів архівів, а також спеціальної літератури висвітлити причини та особливості застосування сухопутних військ, показати розвиток тактики їх дій у воєнних конфліктах, які мали місце в Афганістані та Чечні, визначити характерні риси тих подій. Тому дисертант, виходячи з важливості обраної теми та її значущості для сучасних Збройних сил України, поставив перед собою такі завдання: узагальнити досвід застосування Сухопутних військ у війнах в Афганістані та Чечні;В історіографії застосування різних видів і родів військ у локальних війнах та збройних конфліктах другої половини XX - початку ХХІ ст., зокрема, сухопутних військ, не залишився поза увагою істориків, особливо військових, які з самого початку намагалися зясувати для себе причини виникнення такого явища, як воєнний конфлікт, дати йому класифікацію, визначити роль та місце людського фактору, основні шляхи і способи використання в ньому сил та засобів, тощо. До провідних наукових центрів, що вивчають тематику, належать також Стокгольмський інститут досліджень проблем миру (Швеція), Товариство дослідників проблем миру та конфліктів при Гамбурзькому університеті (Німеччина), Центр аналізу конфліктів при Кетському університеті (Великобританія), Центр дослідження миру та конфліктів при Копенгагському університеті (Данія), Центр дослідження соціальних конфліктів (Нідерланди), Центр міжнародної інформації та досліджень миру і конфліктів (Іспанія). При цьому війна з використанням ядерної та інших видів зброї масового ураження, а також загальна війна на театрі воєнних дій визначаються як конфлікт високої інтенсивності; інші війни, що проводяться з обмеженими цілями, належать до конфліктів середньої інтенсивності. У нашій державі дослідженнями проблем воєнних конфліктів та їх врегулювання займаються потужні наукові центри та установи - Національна академія оборони України, Інститут історії України НАН України, Український інститут воєнної історії, Національний інститут проблем міжнародної безпеки, науково-дослідний центр (гуманітарних проблем) Збройних Сил України та Національний інститут стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України. Особливу увагу з них, стосовно нашої теми, привертають праці М.Рибака, Ю.Бадаха "Воєнне мистецтво в локальних війнах після Другої світової війни", В.Корнієнко, О.Гуржія "Тенденції розвитку збройної боротьби в сучасних умовах" та В.Толубко, Ю.Бута, В.Косевцова "Основні закономірності сучасних локальних війн та збройних конфліктів".

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ