Застосування семінарських занять у ВНЗ - Курсовая работа

Вони мають цільове призначення щодо поглиблення і закріплення знань, отриманих на лекціях, на інших видах занять і у процесі самостійної роботи з навчальною і науковою літературою , а також прищеплення навичок з узагальнення і викладення навчального матеріалу. У ході його проведення вдається у повному обсязі урахувати специфічні особистості дисципліни, характер першоджерел, навчальної і наукової літератури, ступінь підготовленості курсантів (слухачів). На семінарах закріплюється зацікавленість слухачів і курсантів до науки , наукових дослідів, звязуються науково-теоретичні положення з практикою життя . На цих заняттях курсанти (слухачі) оволодівають науковим апаратом, навичками усного і письмового викладення матеріалу, а також захисту висунутих наукових положень і висновків. Розрізняють дві основні форми проведення семінару: розгорнута бесіда за складеним і заздалегідь доведеним до курсантів (слухачів) планом; невеликі доповіді курсантів (слухачів) з наступним їх обговоренням також за планом, раніше виданим учасникам семінару.Дидактика як система будується на основі категорій і понять, які не лише мають свою структуру, а й взаємодіють між собою за принципами теорії систем. Різні за сутністю, вони утворюють цілісну систему теорії освіти і навчання. Категорії утворилися як результат узагальнення розвитку дидактичної науки і практики навчання, тому мають велике пізнавальне значення. До основних категорій дидактики належать навчання, освіта, самоосвіта, викладання, учіння, навчальна діяльність, дидактичні закономірності, принципи, процес навчання і його компоненти (цілі, завдання, зміст, форми, методи, засоби, результати навчання), знання, навички, уміння, пізнавальна активність, мотивація учіння, пізнавальні інтереси і потреби, обєкт і субєкт пізнання. "зетіпагішп" - "розсадник", переносно - "школа") - це особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням навчального матеріалу у вигляді рефератів, доповідей, повідомлень тощо.Семінарська форма навчання виникла в давньогрецьких і римських школах, де повідомлення учнів поєднувалися з диспутами, коментаріями та висновками вчителів. Семінарські заняття виконують такі основні функції: - навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару); розвивальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо); Визначаючи методичну концепцію організації і проведення семінарських занять, слід виходити з того, що: - до семінарських занять висуваються загальнодидактичні вимоги (науковість, доступність, єдність форми і змісту, забезпечення зворотного звязку, проблемність та ін.); необхідно дотримуватися принципу професійної спрямованості навчання у ВНЗ та здійснювати різнорівневі міжпредметні звязки з іншими дисциплінами, практичним навчанням, що забезпечує формування єдиної системи знань, умінь та навичок студентів;Але, на відміну від інших форм навчальних занять з історії, на семінарі студенти не просто засвоюють нові знання й уміння, а колективно обговорюють їх у класі після попередньої роботи вдома з рекомендованою літературою. Методика підготовки і проведення семінарських занять передбачає: - повідомлення студентам теми, плану семінарського заняття та рекомендованої літератури (найкраще подати студентам інструктивну карту проведення семінарського заняття); Семінар в порівнянні з іншими формами навчання вимагає від учнів досить високого рівня самостійності в роботі з літературою - вміння працювати з декількома джерелами, здійснити порівняння того, як один і той же питання викладається різними авторами, зробити власні узагальнення та висновки. Як вже зазначалося, при підготовці до семінару і в процесі його проведення до учнів предявляють більш високі вимоги в плані їх самостійності, ініціативи, рівня розвитку їхнього вміння працювати з навчальною літературою, що і створює більш сприятливі умови, ніж на звичайному уроці, для організації дискусій, створення індивідуальної та колективної роботи учнів, підвищує рівень їх осмислення й узагальнення вивченого матеріалу. Комплексність даної форми занять визначається тим, що в ході його проведення поєднуються виступу учнів і викладача; позитивне тлумачення (розгляд) обговорюваної проблеми і аналіз різних, часто дискусійних позицій; обговорення думок учнів і розяснення (консультація) викладача; поглиблене вивчення теорії та набуття навичок вміння її використовувати у практичній роботіВчитель стежить за тим, щоб під час семінару була створена атмосфера доброзичливості та взаємної довіри, вільного обміну думками, співробітництва та співдружності. Доцільно поставити на занятті проблемне питання, викликати розгортання мікро дискусій , а завершити семінар підбиттям підсумків обговор

Зміст

Вступ

1. Метод семінарських занять як категорія дидактики

1.1 Історія виникнення та використання методу семінарськиз занять у навчальному процессі

1.2 Мета та завдання методу семінарських занять у навчальному процесі.