Застосування ракетних військ і артилерії в особливих умовах за досвідом локальних війнах і збройних конфліктів кінця ХХ – початку ХХІ ст. - Автореферат

Однак, вітчизняна воєнно-історична наука, за винятком останніх років, питанням ведення бойових дій у локальних війнах, у тому числі бойовому застосуванню РВІА в них, приділяла недостатньо уваги. Виходячи з цього з огляду на реальність виникнення збройних зіткнень як поблизу кордонів України, так і безпосередньо на її території, досвід бойового застосування ракетних військ і артилерії у військових конфліктах є необхідним для нас у сучасних умовах. Таким чином, актуальність теми з урахуванням вищевикладеного визначається: зростаючою імовірністю виникнення локальних війн і збройних конфліктів; вимогою керівних документів щодо підготовки військ до ведення бойових дій у них; відсутністю досліджень і рекомендацій стосовно бойового застосування ракетних військ і артилерії при веденні військами оборони і наступу в гірсько-пустельній місцевості в умовах локальної війни; необхідністю урахування практичного досвіду бойового застосування артилерії в локальних війнах останніх років; потребою штабів і військ у практичних рекомендаціях з організації бойових дій артилерійських частин і підрозділів в умовах локальних війн. Науковим обґрунтуванням доцільності проведення дослідження стала відсутність в Україні спеціальних праць з цієї тематики, де був би узагальнений досвід застосування РВІА в локальних війнах і збройних конфліктах кінця ХХ - початку ХХІ ст., та необхідність врахування цього досвіду в бойовій і оперативній підготовці військ у сучасних умовах, тощо. Мета роботи: на основі аналізу опублікованих документів та матеріалів архівів, а також спеціальної літератури висвітлити процес застосування та розвитку РВІА в локальних війнах та збройних конфліктах, які відбувалися в умовах горно-лісисто-пустельної місцевості, визначити його характерні риси і особливості, а також зясувати напрямки можливого використання набутого тоді досвіду для сучасних Збройних Сил України.В історичній науці застосування різних видів і родів військ у локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ і початку ХХІ ст., зокрема, сухопутних військ, до складу яких входять ракетні війська і артилерія, не залишався без уваги дослідників, особливо військових, котрі із самого початку намагалися зясувати для себе причини появи такого явища, як військовий конфлікт, дати йому класифікацію, визначити роль у ньому людського фактора, встановити основні шляхи і способи використання сил і засобів. Загальними проблемами військових конфліктів у даний час в Україні займаються: Національний інститут стратегічних досліджень; Національна академія оборони України; Інститут історії України НАН України, Український інститут воєнної історії; Національний інститут проблем міжнародної безпеки; Науково-дослідний центр (гуманітарних проблем) Збройних Сил України. Так, наприклад, сучасні погляди на бій у лісисто-болотистій місцевості й особливості бойового застосування артилерії в цих умовах вивчив у дисертаційній роботі В.Вербицький, а О.Глушкевич проаналізував умови бойового застосування артилерії в маневреній обороні і дав свої рекомендації начальнику штабу артилерії по плануванню бойових дій. До робіт, що стосуються безпосередньо теорії і практики бойового застосування ракетних військ і артилерії в особливих умовах, їхньої ролі в локальних війнах і збройних конфліктах варто віднести також наробітки М.Каратуєва, В.Зарицького, С.Ломатченко, В.Дрещинського, Е.Цвєткова, И.Жирнова, С.Кудинова, Б.Халікова, В.Афанасьєва, А.Дроздова, Ю.Кузьминова, В.Сухарученка й інших. Серед особливостей ЛВ найбільший вплив на бойове застосування артилерії здійснюють: тенденція до скорочення втрат своїх військ і, прагнення досягти цілей бойових дій переважно за рахунок ВПП, що викликають збільшення обсягу задач, які покладаються на засоби поразки, у т.ч. і на артилерію; застосування в обороні тільки боєздатних зєднань і частин мирного часу, дислокованих у районі конфлікту, визначають ведення бойових дій без посилення і підтримки артилерією, що, природно, призведе до необхідності виконання артилерійськими підрозділами задач, які у великомасштабній війні зазвичай покладалися на армійську (корпусну) артилерію; необхідність одночасного ведення бойових дій проти регулярних військ та ІВФ вимагає відволікання частини артилерійських підрозділів і виділення визначеного ресурсу боєприпасів для підтримки підрозділів, що ведуть боротьбу з загонами ІВФ і ДРГ, які діють у тилу наших військ; віддаленість регіону визначає більш широке використання найбільш маневреного засобу вогневої поразки - авіації, що природно викликає необхідність перегляду (уточнення) частки обсягу задач, які варто покладати на артилерію; віддаленість регіону і відсутність достатнього числа доріг ускладнюють матеріально-технічне забезпечення артилерійських формувань, гостро порушують питання про скорочення витрати артилерійських боєприпасів.