Застосування різних видів лазерного випромінювання у комплексній терапії хворих на гепатит В - Автореферат

Актуальність проблеми діагностики, лікування, медичної й соціальної реабілітації хворих на хронічний вірусний гепатит В (ХВГВ) визначається неабиякою розповсюдженістю цієї патології серед тих, хто переніс вірусний гепатит В, недостатньою ефективністю терапії, тяжкістю ускладнень. Саме вірусний гепатит є провідним чинником розвитку хронічних дифузних уражень печінки, аж до цирозу, який розвивається у 25% хворих на ХВГВ (Возіанова Ж.І., 1994; Ивашкин В.Т., 1997; Харченко Н.В., 2000; Губергриц Н.Б., 2002). У хворих на ХВГВ при монотерапії ?-інтерферонами вона становить близько 20-30%, залежно від початкового стану пацієнта, його віку, тривалості, активності й стадії захворювання, а комбінована терапія (?-інтерферон ламівудін) підвищує ефективність терапії лише до 50-60% (Бабак О.Я., 2001; Передерій В.Г., 2002). Багато авторів вказують на доцільність використання лазерної терапії у лікуванні хворих на хронічні захворювання печінки (ХЗП), втім, й досі залишаються не вивченими численні аспекти впливу низькоенергетичного лазерного випромінювання на зміну імунологічного статусу, функціональний стан й гемодинаміку печінки, не опрацьовано методики запроваджування процедур (час і параметри впливу, тривалість впливу і курсу), чітко не визначено показання й протипоказання до застосування адекватних способів впливу для різних категорій хворих на ХЗП (зважаючи на тяжкість перебігу й стадію захворювання), не проведено оцінку результатів лікування з застосуванням різних видів лазеротерапії Виявлено, що у хворих на ХВГВ мають місце порушення імунного гомеостазу, опосередковані ступенем активності і стадією патологічного процесу у печінці: для хворих з невисокою активністю характерними були зміни з боку гуморальної ланки імунитету та неспецифічного захисту, у хворих з помірною активністю та УЗ-ознаками фіброзу печінки виявлений значний дисбаланс також у клітинної ланці імунитету.Під спостереженням перебували 375 хворих на хронічний вірусний гепатит В з різними ступенем активності й стадією патологічного процесу віком від 20 до 65 років, з яких жінок було 173, чоловіків - 202, що знаходилися на лікуванні у гастроентерологічному відділенні Одеської обласної клінічної лікарні (діагноз ХВГВ верифіковано за допомогою вірусологічних й серологічних спостережень). Хворі на вірусний гепатит В, лікування яких містило фізіотерапевтичні методи (основна група), ранжувалися нами залежно від ступеня активності захворювання по наступних групах: - група І - хворі на ХВГВ з мінімально вираженою активністю; Пацієнти цієї групи розподілялися, у свою чергу, по двох групах; група IVA - хворі на ХВГВ із слабо вираженою активністю і група IVБ - хворі ХВГВ з помірно вираженою активністю. У хворих І й ІІ груп (з невисокою активністю процесу) спостерігалося зниження інтенсивності кровообігу у печінці, здебільшого, за рахунок притоку артеріальної крові (РІС був на 20% нижчим, аніж у практично здорових осіб) й найменш виразні, порівняно до інших груп, субєктивні й обєктивні симптоми захворювання, що корелювало з мінімальним відхиленням від норми показників цитолітичного, холестатичного й мезенхімально-запального синдромів. У хворих цієї групи реєструвалося значне погіршення кровообігу у печінці, як за рахунок артеріального (показники РІС були у 2,2 разу нижчі, аніж норма) й венозного (РІД - у 1,4 разу був меншим щодо нормативних значень) притоку, так і за рахунок мікроциркуляторних розладів (АЧП - у 1,9 разу менший , аніж у практично здорових осіб) і погіршення тонусу судин (ЧК/ЧВ у 1,5 разу був меншим порівняно до норми).Виявлено, що у хворих на ХВГВ наявними є відхилення імунного гомеостазу, які визначаються ступенем активності й стадією патологічного процесу у печінці: у хворих з невисокою активністю найбільш виразними є зміни з боку гуморальної ланки імунної системи, а також пригнічення чинників неспецифічного захисту. За даними реогепатограми, у хворих на ХВГВ виявлено порушення кровообігу у печінці - як за рахунок зменшення кровонаповнювання органу, так і за рахунок мікроциркуляторних розладів й утруднення відтоку за системою печінкових вен, найбільш виразне у хворих з помірною активністю запального процесу у печінці й УЗ-ознаками фіброзу, що зумовлює необхідність застосування чинників, які поліпшують мікроциркуляцію. Низькоенергетичне лазерне випромінювання чинить позитивну дію на мікроциркуляцію у печінці, виявлено розбіжності впливу різних методик лазерного впливу (ВЛОК й ІЧЛВ) на кровообіг у печінці у хворих з різними ступенем активності й стадією захворювання. Імуномодулююча дія низькоенергетичного лазерного випромінювання у хворих на ХВГВ з різними ступенем активності й стадією патологічного процесу у печінці зумовлює виразний протизапальний ефект, що підтверджується зниженням показників, які характеризують мезенхімально-запальний й цитолітичний синдроми, внаслідок чого регресують прояви холестазу, поліпшується синтетична функція печінки й, значною мірою, зменшуються прояви гепаторенального синдрому. ВЛОК (або інші неінвазивні опосередковані

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ