Перелік, значення і застосування препаратів сапонін–глікозиду та лактон–протемеоніну. Фізичні і хімічні властивості отруйних речовин. Умови, що сприяють отруєнню. Ветеринарно-санітарна оціка продуктів тваринництва. Токсикодинаміка і токсикокінетика.
При низкой оригинальности работы "Застосування препаратів сапонін–глікозиду та лактон–протемеоніну", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Сапонінові глікозиди (сапоніни) - клас речовин, які подібно милу утворюють піну при струшуванні їхніх водяних розчинів. Дигітоніну міститься разом з серцевими глікозидами (дигітоксин та ін.) В листках різних видів дигіталісу (наперстянки), але не є серцевим отрутою; його отруйність обумовлена гемолитическим дією на кров. Після цього листя віджимають да великий воронці Бюхнера (без фільтра), промивають водою, ще раз щільно віджимають, розкладають тонким шаром на аркуші фільтрувального паперу і висушують на повітрі . Представники роду зустрічаються в зонах помірного клімату на двох континентах: в Азії (7 видів) та Північній Америці (38 видів). В одних видів квітконіжка відсутня, квітки як би сидять на листках; у інших квітка розташовується на прямій квітконіжці і звернений вгору, а у деяких квітконіжки пониклі і квітки звернені до землі.[15].Сапоніни - це група природних органічних сполук, які мають гемолітичну та поверхневу активність, і є токсичними для холоднокровних тварин (риб, жаб). В залежності від хімічної будови аглікону (сапогеніну) сапоніни поділяють на тритерпенові (тетрацикліні та пентациклічні) і стероїдні (спіростанолові та фуростанолові). Сапоніни є амфіфільними сполуками, оскільки в своїй структурі містять як гідрофобну частину (сапогенін), так і гідрофільну (цукровий залишок). Якщо у складі молекули міститься невелика кількість моносахаридів, то сапонін погано розчиняється в воді та утворює осад при розведенні спиртових розчинів водою. Під дією кислот, лугів або ферментів може відбуватися розщеплення молекули сапоніну на сапогенін, просапогенін (аглікон з 1 або декількома моносахаридами), цукровий залишок та окремі моносахариди.Лактони володіють багатьма властивостями нециклічних складних ефірів; наприклад, при нагріванні з кислотами або лугами вони гідролізуються у відповідні оксикислоти, з амінами дають аміди, полімеризація лактонов призводить до лінійних поліефірів [-(CH2) NCOO-] x (розмикання кільця відбувається по звязку С-О); Рослин, які можуть утворити синильну кислоту в кількостях, що мають практичне значення, відносно небагато. Хімічні дослідження дикоростучих і культурних ціаногених рослин на вміст синильної кислоти розкриває певну залежність процесів ціаногенезу від віку рослин і характеру місцевих екологічних умов, зокрема ґрунту.Найбільша кількість синильної кислоти утвориться, наприклад, у сортових рослинах у стадії кущіння; при подальшому розвитку - у стадії трубки й викиданні мітелки - вміст її поступово падає, але залишається ще в кількостях, небезпечних для тварин. У рослинах, що ростуть на багатих азотистими речовинами ґрунтами, утвориться більше синильної кислоти, ніж у рослинах на бідному ґрунті; додаток азоту до такого ґрунту значно підвищує можливість утворення синильної кислоти. Синильна кислота є проміжним продуктом при синтезі білкових тіл і зєднань азоту, принесених рослині коріннями із ґрунту (азотнокислого калію, азотнокислого натрію, азоту бобових рослин), і складних органічних сполук (вуглеводів), що утворяться в зелених частинах рослин у результаті фотосинтезу.Швидкість проникнення різних речовин, у організм залежить від низки чинників й у першу чергу, природно, від хімічної будови і повязаних із нею фізико-хімічних властивостей сполук. Так, наприклад, сильно іонізовані сполуки погано проникають через слизові оболонки шлунку й кишечнику. У той самий час є дані про те, що речовини з низькою відносною молекулярною масою швидше проникають через слизові оболонки. Для подолання шкірного барєру речовина має високу розчинність в ліпідах й малу летучість. Іони й речовини, які погано розчиняються в ліпідах, проникають через шкірні покрови надто повільно.На початку (через 30-50 хв) після поїдання отруйних кормів відзначається занепокоєння, слабке збудження, яке змінюється пригніченням. У них зазначають повну відмову від корму, спрагу, рясну саливацію. Характерним є частий діурез, сеча червонувата, може відзначатися підвищення температури тіла.На розтині відзначають катарально-геморагічний гастроентерит, серозний лімфоденіт брижевих вузлів, геморагічний діатез на слизових, серозних оболонках і різних органах, гіперемія і набряк легенів, геморагічний цистит, гематурія, жирова дистрофія печінки, зерниста дистрофія нирок і міокарда.Враховують дані анамнезу, аналізують годування, клінічні симптоми, патологоанатомічні зміни, проводять хімікотоксікологіческіе дослідження кормів і вмісту шлунка. Діагностика гострих отруєнь спрямовано встановлення хімічної етіології даного гострого захворювання на результаті на організм певної кількості хімічного речовини, який володіє токсичними властивостями.Лікування екзогенних отруєнь має характерні риси, які потребують сукупного здійснення ряду лікувальних заходів, а саме використання методів прискореного виведення токсичних речовин з організму: одночасне застосування специфічної антидотной терапії, проведення лікувальних заходів вкладених у захист та підтримка тієї функції організму, яка вибірково уражається даною токсичною речовиною. З ме
План
Зміст отруйний речовина токсикокінетика хімічний
1. Перелік, значення і застосування препаратів сапонін-глікозиду та лактон-протемеоніну
2. Фізичні і хімічні властивості отруйних речовин
2.1 Сапоніни
2.2 Глікозиди
2.3 Лактон
3. Умови, що сприяють отруєнню
4. Токсикодинаміка
5. Токсикокінетика
6. Клінічні ознаки
7. Патологоанатомічні зміни
8. Діагностика
9. Лікування
10. Профілактика отруєнь
11. Ветеринарно-санітарна оціка продуктів тваринництва
Висновок
Список використаної літератури
1. Перелік, значення і застосування препаратів сапонін - глікозиду та лактон-протемеоніну
Вывод
Вивчення токсичних властивостей рослин традиційно проводилося в плані боротьби з їх шкідливим впливом, що робить відчутний збиток здоровю людини, тваринництву і т.п. Крім того, рослинні отрути з давніх пір використовувалися в якості лікувальних і профілактичних засобів при багатьох захворюваннях. Чи не випадково в народній медицині, особливо в країнах Сходу, більшість рецептів повязане із застосуванням комплексу високотоксичних рослин. Сучасні наукові фармакопеї радять обережніше ставитися до цілющого дії фітотоксіни, що викликають безліч побічних ефектів, особливо при неумеренной передозуванні сильнодіючих речовин.
В Нині фітотоксінологія розширила межі свого теоретичного і прикладного значення і має численними відомостями про еволюційно-екологічному значенні механізму токсичної захисту рослин, як універсального біологічного властивості рослинного світу. Враховуючи той факт, що рослини на Землі є продуцентами первинного органічної речовини, а отже, і основними постачальниками продуктів харчування для тварин і людини, необхідно відзначити, що вся еволюція рослинного і тваринного світу проходила в тісному взаємозвязку з удосконаленням механізму аллелохіміческіх захисту. При цьому рослини постійно ускладнювали свої отрути, захищаючись від поїдання адаптуються до них тварин. Тварини ж були змушені в пошуках джерела корми постійно вдосконалювати механізм цієї адаптивної захисту.
Аналізуючи різноманіття механізмів токсичної захисту тварин і рослин, можна помітити більшу їх варіабельність у тваринному світі. Крім того, що багато тварин мають високоспеціалізовані і сложноустроенние отруйні органи, вони характеризуються і більш значною різноманітністю продукуються отруйних речовин. Принциповою відмінністю в токсичній захисту тварин і рослин є те, що рослини в силу своєї нерухомості і пасивності змушені накопичувати отруйні речовини у всьому тілі або в В«органах СПОКОЮВ» (насінні, підземних кореневищах, бульбах, цибулинах і т.п.), щоб повністю зберегтися від винищування або хоча б захистити В«точки ВІДНОВЛЕННЯВ».
Рослинні токсини, будучи продуктами вторинного метаболізму рослин, в більшості своїй не токсичні для виробляє їх рослинного організму або інших рослин.
І, навпаки, всі рослинні і тваринні токсини є отруйними для більшості тварин, так як стратегія хімічного захисту в рослинному і тваринному світі завжди спрямована на збереження організмів від поїдання тваринами.
Найбільше число отруйних представників серед рослинного і тваринного світу характерно для південних широт рот, в яких складаються або надзвичайно жорсткі умови для життя в силу сухості клімату, або, навпаки, значно благоприятствующие для розвитку багатьох груп організмів, наприклад у тропіках. І в тому, і в іншому випадку складається жорстка конкурентна боротьба за життєві ресурси. Тому механізм токсичної захисту є в таких умовах одним з основних регуляторних пристосувань в динаміці рослинних і тваринних популяцій.
Говорячи про прикладному значенні фітотоксінологіі, крім використання її досягнень у медичних (і більш широких лікувальних) цілях, а також для біологічного методу боротьби з шкідливими тваринами і рослинами (без використання В«ХІМІЧНИХВ» пестицидів), необхідно згадати її значення для біологічних, медичних та хімічних лабораторних досліджень.
В сучасній літературі, на жаль, немає ще основоположних зведень по фітотоксінології, особливо зачіпають еволюційні і общеекологіческіе аспекти отруйності живих організмів. Наявні довідники по отруйним рослинам переважно зачіпають питання прикладної та медичної токсикології рослин. Тому існує гостра необхідність у написанні багатотомної узагальнюючої зведення, що включає також конкретні характеристики всіх видів отруйних рослин.
Список литературы
1. Муравйова Д.А., Фармакогнозія: Підручник/Д.А. Муравйова, І.А. Самиліна, Г.П. Яковлєв. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Медицина, 2009. - 656 стр.
2. Георгієвський В.П. та ін Біологічно активні речовини лікарських рослин/В.П. Георгієвський, Н.Ф. Комісаренко, С.Є. Дмитрук та ін, Новосибірськ: Наука. Сиб. Отд., 2009 - 333 ст.
3. Вибрані лекції з фармакогнозії: Навчальний посібник/В.Ф. Левінова, М.Д. Решетнікова, А.В. Хлєбніков та ін; під ред. Г.І. Олешко. - Перм: ПГФА, 2006. - 155, 295 стр. - (Навчальний посібник для студентів, що навчаються за спеціальності 040500 - В«ФАРМАЦІЯВ»).
14. Лесная энциклопедия: В 2-х т., т. 2/Гл. ред. Воробьев Г.И.; Ред.кол.: Анучин Н.А., Атрохин В.Г., Виноградов В.Н. и др. - М.: Сов. энциклопедия, 2009.-631 с. 223, 376.
15. https://ru.wikipedia.org/wiki/Триллиум.
16. Хмельницкий Г.А. Терапия животных при отравлениях./Справочник. - К.: „Урожай”, 1990 - С. 132-140.
17. Б.С. Сенченко Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринного і рослинного походження. Ростов на Дону. Вид. Центр "Березень" 2003. Ст. 196.
18. М.В. Заміське Довідкова книга з ветеринарної токсикології. М. Колос 2002. Ст. 78.
19. Г.А. Хмельницький, В.М. Локтіонов, Д.Д. Полоз. Ветеринарна токсикологія. М. ВО Агропромиздат 2000. Ст. 136.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
