Застосування низьких температур для гепатодеструкції і денервації печінкової артерії при цирозі печінки - Автореферат

Кріогепатодеструкція, в порівнянні з резекцією, має низку переваг, які обумовлені меншою травматичністю, гемостатичним ефектом і відсутністю необхідності накладення швів, швидким переходом від запальної реакції до відновної регенерації в печінці (Сандомирский Б.П. и др., 1992; Даценко Б.М. и др., 1998; Альперович Б.И. и др., 2005). У даній роботі доцільним було вивчити в експерименті вплив періартеріальної кріоденервації а. hepatica і локальної кріогепатодеструкції, а також їх поєднаного використання на процеси відновлення в циротично зміненій печінці. Мета дослідження полягала у визначенні впливу поєднаного використання періартеріальної кріоденервації печінкової артерії і кріогепатодеструкції на характер і динаміку відновних процесів у печінці при експериментальному цирозі. Дослідити структурні зміни в печінці щурів з експериментальним цирозом після періартеріальної денервації печінкової артерії, дозованої кріогепатодеструкції, а також їх поєднаного застосування. Оцінити функціональний стан печінки щурів з експериментальним цирозом на основі біохімічних показників крові після періартеріальної кріоденервації печінкової артерії, локальної кріогепатодеструкції, а також їх поєднаного застосування.Розвиток експериментального цирозу печінки у тварин підтверджувався клінічними ознаками (асцит, збільшення печінки і селезінки), макроскопічним станом печінки (зміна кольору, форми і щільності органу, наявність горбистості) і морфологічними ознаками органа-мішені. У серії експериментів з дослідження ультраструктури а. hepatica після денервації використано 25 зразків а. hepatica щурів, з яких 5 - норма, 10 - після КДПА, 5 - після МДПА, 5 - CCL4-контроль. Експерименти з використанням контактної прижиттєвої мікроскопії печінки проведено на 60 тваринах, з яких 24 - після КДПА (в нормі та з цирозом), 24 - після МДПА (в нормі та з цирозом), 6 - CCL4-контроль, 6 - норма. Для досліджень кровотока в печінці із застосуванням люмінесцентного барвника нафтоїленбензімідазолу (НБІ) використано 28 щурів, з яких 6 - норма, 12-після КДПА (в нормі та з цирозом), 10 - CCL4-контроль. При кріохірургічному способі денервації а. hepatica етап виділення печінкової артерії з навколишніх тканин був таким же, як при механічному способі, проте виконання власне кріоденервації було менш тривалим і технічно простішим.Дисертаційна робота містить теоретичне і експериментальне обгрунтування нового підходу - одночасного використання періартеріальної денервації а. hepatica і локальної кріогепатодеструкції - для вирішення проблеми стимуляції процесів відновлення в циротично зміненій печінці шляхом впливу на різні патогенетичні ланки патофізіологічного процесу. Встановлено, що кріоденервація а. hepatica з експозицією кріовпливу 1 хв при температурі-120°С забезпечує тривале, не менше 3 тижнів, пошкодження нервових волокон в адвентиціальній оболонці на тлі збереження стромального каркаса судини з подальшим відновленням гладкомязового і ендотеліального компонентів протягом цього терміну. Встановлено, що після проведення денервації а. hepatica механічним та кріохірургічним способами відбувається стійке, не менш як на 14 діб, збільшення діаметру синусоїдів печінки (на 30-40%) і відносної площі судинного русла (на 50 і 75% відповідно в нормальній і циротично зміненій печінці).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертаційна робота містить теоретичне і експериментальне обгрунтування нового підходу - одночасного використання періартеріальної денервації а. hepatica і локальної кріогепатодеструкції - для вирішення проблеми стимуляції процесів відновлення в циротично зміненій печінці шляхом впливу на різні патогенетичні ланки патофізіологічного процесу.

1. Розроблено способи періартеріальної денервації печінкової артерії щурів шляхом механічного та низькотемпературного пошкодження адвентиції судини. Доведено перевагу кріохірургічного варіанту денервації а. hepatica над механічним способом, яка полягає в більш простій техніці оперативного втручання, прискоренні виконання і меншій травматичності.

2. Встановлено, що кріоденервація а. hepatica з експозицією кріовпливу 1 хв при температурі -120°С забезпечує тривале, не менше 3 тижнів, пошкодження нервових волокон в адвентиціальній оболонці на тлі збереження стромального каркаса судини з подальшим відновленням гладкомязового і ендотеліального компонентів протягом цього терміну.

3. Встановлено, що після проведення денервації а. hepatica механічним та кріохірургічним способами відбувається стійке, не менш як на 14 діб, збільшення діаметру синусоїдів печінки (на 30-40%) і відносної площі судинного русла (на 50 і 75% відповідно в нормальній і циротично зміненій печінці).

4. За даними гістологічних та біохімічних досліджень встановлено, що при експериментальному цирозі печінки механічний і кріохірургічний способи проведення періартеріальної денервації а. hepatica є ефективними в рівній мірі.

5. Встановлено, що поєднання кріоденервації а. hepatica з дозованою кріогепатодеструкцією сприяє прискоренню активного зворотного розвитку склерозування в циротично зміненій печінці, яке в цій групі вже на 7 добу після операцій є достовірно менш вираженим, ніж в інших експериментальних групах.

6. Поєднане використання періартеріальної кріоденервації а. hepatica з кріодеструкцією циротично зміненої печінки сприяє інтенсифікації відновлення гістологічної будови пошкодженого органа, що повязано з більшою стимуляцією репаративних процесів та зменшенням деструктивних проявів у печінці. Ознаки нормалізації структури печінкової тканини у тварин цієї групи спостерігаються значно раніше, вже через 7 діб після оперативного втручання, ніж у тварин із спонтанною регенерацією і в інших експериментальних групах.

7. Показано, що поєднане застосування кріогепатодеструкції і періартеріальної кріоденервації а. hepatica на тлі експериментального цирозу стимулює відновлення функціональної активності пошкодженої печінки в більш ранні строки, а саме сприяє нормалізації рівня печінкових амінотрансфераз, а також рівня білірубіну і активності лужної фосфатази, зниженню активності процесів пероксидації ліпідів на 7-14 діб раніше, ніж після окремого використання зазначених хірургічних методів.

1. Чиж Н.А. Влияние денервации печеночной артерии и криодеструкции печени на биохимические показатели при экспериментальном циррозе / Н. А. Чиж, И. В. Белочкина, Б. П. Сандомирский // Проблемы криобилогии. - 2007. - Т. 17, № 1. - С. 93-98.

2. Чиж Н.А Влияние периартериальной денервации и криодеструкции на регенерацию печени при экспериментальном циррозе / Н.А. Чиж, Н.В. Дедух, И.В. Белочкина, Б.П. Сандомирский // Світ медицини та біології. - 2007. -№ 1. - С. 76-81.

3. Чиж М.О. Поєднане використання денервації печінкової артерії і локальної кріогепатодеструкції при експериментальному цирозі печінки / М.О. Чиж, І.В. Бєлочкіна, І.В. Слета, Б.П. Сандомирський // Практична медицина. - 2008. - Т. 14, № 3. - С. 192-201.

4. Чиж Н.А. Изучение кровотока печени после криоденервации печеночной артерии / Н.А. Чиж // Проблемы криобиологии. - 2008. - Т. 18, № 1. - С. 88-90.

5. Чиж Н.А Ультраструктура печеночной артерии после криоденервации / Н.А. Чиж, Л.Н. Марченко, И.В. Белочкина, Н.В. Репин, Б.П. Сандомирский // Український морфологічний альманах. - 2008. - Т. 6, № 3. - С. 84-87.

6. Україна, пат. на к/м № 35602, МПК (2006) А61В17/00, Заявл. 30.04.2008, публ. 25.09.2008, Бюл. № 18 «Хірургічний спосіб лікування хронічних дифузних захворювань печінки», авт. Чиж М.О., Бєлочкіна І.В., Сандомирський Б.П. З-к: ІПКІК НАН України.

7. Чиж М.О., Бєлочкіна І.В., Сандомирський Б.П. Розвиток тетрахлорметан-індукованого ураження печінки у щурів при пероральному введені молозива корів // Матеріали ЧЙ Конгресу Світової Федерації українських лікарських товариств (СФУЛТ), м. Полтава, 28-30 серпня 2006р., Полтава, 2006. - С. 599-600.

8. Чиж Н.А. Периартериальная денервация и локальная криодеструкция печени при экспериментальном циррозе / Н.А. Чиж // Проблемы криобилогии. - 2007. - Т. 17, № 2. - С. 213.

9. Чиж М.О., Бєлочкіна І.В., Сандомирський Б.П. Кріохірургічні підходи до лікування цирозу печінки в експерименті // Матеріали науково-практичної конференції «Внутрішні хвороби: Нові аспекти», м. Харків, 18 жовтня 2007 р., Харків, 2007. - С. 147.

10. Слета І.В., Чиж М.О., Бєлочкіна І.В., Луценко Д.Г., Сандомирський Б.П. Експериментальні дослідження кровообігу печінки при комбінованому кріохірургічному лікуванні цирозу // Матеріали науково-практичної конференції «Пріоритетні питання діагностики і терапії внутрішніх хвороб», м. Харків, 15 жовтня 2008 р., Харків, 2008. - С. 123.

11. Слета І.В., Олефіренко О.О., Чиж М.О., Бєлочкіна І.В., Гальченко С.Є., Сандомирський Б.П. Поєднання кріохірургічних методів і введення тканинних екстрактів для лікування експериментального цирозу печінки // Матеріали ЧЙЙ Конгресу Світової Федерації українських лікарських товариств (СФУЛТ), м. Івано-Франківськ, 25-28 вересня 2008 р., Івано-Франківськ, 2008. - C. 218.

12. Чиж М.О., Марченко Л.Н., Бєлочкина И.В., Слета І.В., Сандомирський Б.П. Дослідження кровотока печінки та ультраструктури печінкової артерії після ії денервації // Матеріали науково-практичної конференції «Вклад молодих вчених в розвиток медичної науки і практики», м. Харків, 30 жовтня 2008 р., Харків,2008. - С. 148-149.

13. Слета И.В., Олефиренко А.А., Чиж Н.А., Луценко Д.Г., Белочкина И.В., Гальченко С.Е., Сандомирский Б.П. Микроциркуляция печени при различных способах лечения экспериментального цирроза // Проблемы криобиологии. - 2008. - Т. 18, № 2. - С. 242.

Размещено на .ru