Застосування гіпербаричної оксигенації у комплексній реабілітації гірників глибоких вугільних шахт з тепловими ураженнями - Автореферат

A.M., 2000) потребують уточнення особливості формування та клінічного перебігу теплових уражень - гострого перегріву (ГП) і хронічного перегріву (ХП), з урахуванням динамічного спостереження, їх можливого патогенетичного взаємозвязку, обґрунтування методів адекватної реабілітації з обліком всіх ланок патогенезу залежно від форми і ступеня важкості теплових уражень і медико-соціальної експертизи. Базовими для підготовки дисертаційної роботи були такі НДР: „Розробити та впровадити систему медико-біологічної реабілітації гірників глибоких вугільних шахт із гострим і хронічним перегрівом у результаті впливу тепло-вологого мікроклімату”, № держреєстрації 01900019673 (1990-1993рр.); „Розробити технологію медичної допомоги і профілактики ускладнень при гострих і хронічних перегрівах у гірників глибоких вугільних шахт”, № держреєстрації UA 01002873p (1992 - 1995рр.); „Розробити технологію післязмінної реабілітації, диспансеризації і лікування робітників гірничих підприємств, зайнятих у шкідливих та небезпечних умовах праці”, № держреєстрації 0101U006523 (2000 - 2003рр.); “Розробити галузеве положення про диспансеризацію і реабілітацію робітників вугільних підприємств”, № держреєстрації 0102U004896 (2002-2003рр.). Автор була співвиконавцем робіт і безпосередньо вивчала стан здоровя гірників глибоких вугільних шахт Донбасу, проводила обстеження пацієнтів з тепловими ураженнями, розробляла методи реабілітації гірників з гострим та хронічним перегрівами, узагальнювала, математично опрацьовувала та аналізувала дані, отримані при динамічному спостереженні. на підставі критеріїв ефективності розробити оптимальні режими гіпербаричної оксигенації як одного з провідних методів реабілітації гірників з гострим та хронічним перегрівами; оцінити ефективність застосування гіпербаричної оксигенації в комплексній реабілітації гірників глибоких вугільних шахт з тепловими ураженнями.Для оцінки мікрокліматичних умов з урахуванням важкості праці і атмосферного тиску у виробках глибоких вугільних шахт були використані „Номограми оптимальних та допустимих поєднань температури ...” (Солдак І.І. і співавт., 1993), які дозволили визначити величини відхилення фактичних температур повітря від фізіологічно допустимих. На базі Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань з метою визначення частоти теплових уражень було проспективно проаналізовано 390 історій хвороб гірників з даною патологією та висновки лікувально-експертної комісії за період 1990-2002 років. В динаміці спостереження обстежено 129 гірників глибоких вугільних шахт: 70 - з гострим і 59 - з хронічним перегрівами, яким ці діагнози вперше встановлено у 1990-1994 роках. Гірникам з ТУ (129 осіб) проводилася комплексна медикаментозна реабілітація: стабілізація клітинних мембран (антиоксиданти, ліпотропні речовини, антагоністи кальцію), нормалізація енергетичних, обмінних процесів та діяльності автономної нервової системи (антигіпоксанти, ноотропи, ангіопротектори; седативні препарати; кардіопротектори, вітаміни). За модель гірничо-геологічних умов шахт з крутим заляганням вугільних пластів було взято шахту „Північну”, а пологих - шахту ім.О.Г.Стаханова.2.Найбільш несприятливі за мікрокліматом і важкістю праці умови визначені у вибійників на шахтах з крутим заляганням вугільних пластів, що призводить до найбільшого числа випадків (67,5 %) гострих і хронічних перегрівів, а також їх важкого перебігу; у прохідників на шахтах з крутим і пологим заляганням пластів число випадків складає 16,2 %, у ГРОВ - 13,5 % при більш легкому перебігу. 3.Встановлено, що в теплий період року (травень-вересень) кількість випадків гострих перегрівів складає 34,8±5,4 на місяць, а у холодний період (жовтень-квітень) - 19,3±3,7 на місяць (p<0,05); кількість випадків хронічних перегрівів залишається практично на одному рівні у теплий (9,2±2,1 на місяць) і холодний (9,0±3,4 на місяць) періоди року. 4.Первинною ланкою теплових уражень у гірників глибоких вугільних шахт є гострий перегрів, що виникає внаслідок прямої дії тепла та напруження адаптаційних резервів автономної нервової системи, і в основі якого лежать порушення гомеостазу, що обумовлюють клітинну гіпоксію і призводять до достовірних (p<0,05) функціональних змін з боку водно-електролітного балансу (підвищення концентрації Mg у плазмі крові до 1,3±0,2 ммоль/л), теплової стійкості (зниження терморезистентності еритроцитів до 93,0±3,1 с), кровообігу (синусову тахікардію визначено у 46,7±6,0 % осіб) та дихання (погіршення максимальної обємної швидкості на рівні дрібних бронхів до 69,4±1,8 %), нервової системи (транзиторна неврологічна симптоматика визначена у 30,8 %, симпатична активація у 84,2 % обстежених), надниркової і тиреоїдної систем (підвищення рівня кортизолу до 730,5±10,4 нмоль/л, тироксину до 172,3±14,4 нмоль/л). 5.Наступною ланкою теплових уражень є хронічний перегрів, який характеризується виснаженням резервів адаптації, стійкими функціональними розладами і необоротними органічними змінами з боку системи кровообігу (стійке підви

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ