Застосування даларгіну у комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту у хворих виразковою хворобою дванадцятипалої кишки - Автореферат

За даними багатьох авторів (Пильтяй В.И., 1986; Сафаров Т., 1986; Николаев А.И., 1998; Кузнецова О.Н., 2000; Костиленко Ю.П., Шерстюк О.А., 2001), у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК) частота уражень тканин пародонта коливається від 84,6 до 97,3 %, при цьому у пацієнтів із ускладненими формами виразкової хвороби вони зустрічаються частіше і характеризуються тяжким перебігом (Робакидзе Н.С., 2000). Установити особливості порушень імунологічної реактивності при хронічному генералізованому пародонтиті першого та другого ступеня тяжкості у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. Оцінити стан систем гемостазу у хворих хронічним генералізованим пародонтитом на фоні ВХ ДПК та динаміку їх основних показників під впливом даларгіну. Проаналізувати клінічну ефективність застосування ендоназального електрофорезу даларгіну у комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту першого та другого ступенів тяжкості у хворих ВХ ДПК. Вперше доведено формування у хворих хронічним генералізованим пародонтитом на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки імунного дисбалансу, що включає відносний гіперсупресорний варіант імунодефіциту.У дисертаційній роботі приведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення наукової задачі - удосконалення комплексного патогенетичного лікування хворих хронічним генералізованим пародонтитом першого та другого ступенів тяжкості на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. Хронічний генералізований пародонтит у хворих виразковою хворобою дванадцятипалої кишки характеризується формуванням імунного дисбалансу, який включає відносний гіперсупресорний варіант імунодефіциту, що характеризується зниженням кількості Т-хелперів/індукторів (CD4 ) при збереженому вмісті Т-супресорів/кілерів (CD8 ), в результаті чого імунорегуляторний індекс достовірно зменшується. Відмічено статистично значиме зниження на 12,8-18,4% кількості Fc-рецепторвмісних моноцитів при хронічному генералізованому пародонтиті першого та другого ступенів тяжкості та достовірне зменшення кількості моноцитів, які експресують рецептори до С3-компоненту комплемента (ЕАС - РОМ) у хворих із другим ступенем тяжкості пародонтиту на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, що визначає характер змін функцій фагоцитозу. У хворих хронічним генералізованим пародонтитом першого ступеня тяжкості на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки вміст кортизолрезистентної фракції лімфоцитів не виходить за межі фізіологічного діапазону, що складає 61,7±2,1%, тоді як у хворих із другим ступенем тяжкості хронічного генералізованого пародонтиту стійкість лімфоцитів до лімфолітичної дії кортикостероїдів знижена. Регіонарний дисбаланс у системі гемостазу у хворих хронічним генералізованим пародонтитом на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки включає підвищення прокоагуляторної активності лімфоцитів - при першому ступені тяжкості пародонтиту вміст лімфоцитів, що експресують рецептори до тромбіну, зростає в 2,0 рази, а при другому - в 4,9 рази.

У дисертаційній роботі приведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення наукової задачі - удосконалення комплексного патогенетичного лікування хворих хронічним генералізованим пародонтитом першого та другого ступенів тяжкості на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.

1. Хронічний генералізований пародонтит у хворих виразковою хворобою дванадцятипалої кишки характеризується формуванням імунного дисбалансу, який включає відносний гіперсупресорний варіант імунодефіциту, що характеризується зниженням кількості Т-хелперів/індукторів (CD4 ) при збереженому вмісті Т-супресорів/кілерів (CD8 ), в результаті чого імунорегуляторний індекс достовірно зменшується. Збільшення ступеня тяжкості ХГП супроводжується достовірним підвищенням рівня природної кілерної активності, що свідчить про компенсаторну активізацію ланки клітинного імунітету, а також відмічається зростання рівня антитіл до н-ДНК, Е-ДНК-РУЛ, що може розцінюватись як лабораторний маркер “напруженості” аутоімунних реакцій.

2. Відмічено статистично значиме зниження на 12,8-18,4% кількості Fc-рецепторвмісних моноцитів при хронічному генералізованому пародонтиті першого та другого ступенів тяжкості та достовірне зменшення кількості моноцитів, які експресують рецептори до С3-компоненту комплемента (ЕАС - РОМ) у хворих із другим ступенем тяжкості пародонтиту на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, що визначає характер змін функцій фагоцитозу.

3. У хворих хронічним генералізованим пародонтитом першого ступеня тяжкості на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки вміст кортизолрезистентної фракції лімфоцитів не виходить за межі фізіологічного діапазону, що складає 61,7±2,1%, тоді як у хворих із другим ступенем тяжкості хронічного генералізованого пародонтиту стійкість лімфоцитів до лімфолітичної дії кортикостероїдів знижена.

4. У клінічних дослідах in vitro виявлена імуноактивна дія даларгіну у хворих хронічним генералізованим пародонтитом на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, що підтверджується нормалізацією імунорегуляторного індексу, даларгін-опосередкованим відновленням експресії імуноцитами рецепторів до активатору плазміногену. Також у хворих хронічним генералізованим пародонтитом першого ступеня тяжкості під впливом даларгіну зростає тималін-опосередковане відновлення експресії поверхневих Еа-рецепторів на Т-лімфоцитах.

5. Регіонарний дисбаланс у системі гемостазу у хворих хронічним генералізованим пародонтитом на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки включає підвищення прокоагуляторної активності лімфоцитів - при першому ступені тяжкості пародонтиту вміст лімфоцитів, що експресують рецептори до тромбіну, зростає в 2,0 рази, а при другому - в 4,9 рази.

6. У хворих хронічним генералізованим пародонтитом першого та другого ступенів тяжкості мають місце різноспрямовані зміни фібринолітичної активності культурального середовища - при першому ступені тяжкості показник збільшується, а при другому ступені тяжкості, навпаки, зменшується. При введенні в культуру даларгіну фібринолітична активність достовірно підвищується тільки у хворих хронічним генералізованим пародонтитом другого ступеня тяжкості.

7. Прогресування хронічного генералізованого пародонтиту характеризується посиленням дисрегенераторних зсувів у тканинах пародонта. У хворих хронічним генералізованим пародонтитом другого ступеня тяжкості на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки виявлена статистично значима більш виражена депресія репаративної регенерації епітелію прикріплення. Введення даларгіну у культуральну модель суттєво не впливає на проліферативний індекс при пародонтиті першого ступеня тяжкості, однак при другому ступеню тяжкості досліджуваний показник збільшується, що підтверджує виражений прорегенераторний ефект даларгіну при вихідній більш глибокій депресії мітотичної активності клітин епітелію.

8. Отримані дані клінічного та лабораторного обстеження у найближчі та віддалені терміни свідчать про високу ефективність використання даларгіну у комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту першого та другого ступенів тяжкості у хворих виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. Стійка клініко-рентгенологічна ремісія захворювання через 1 рік спостерігалась в 75,0% хворих хронічним генералізованим пародонтитом першого ступеня тяжкості та в 64,28% хворих хронічним генералізованим пародонтитом другого ступеня тяжкості, тоді як в контрольних групах ремісія відмічалась в 52,9% та 43,75% пацієнтів відповідно.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Перед проведенням комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту у хворих виразковою хворобою дванадцятипалої кишки доцільно поряд із загально клінічним обстеженням та оцінкою стоматологічного статусу проводити дослідження систем імунітету та гемостазу.

2. Виявлення при лабораторному обстеженні у хворих хронічним генералізованим пародонтитом збільшення рівня антитіл до н-ДНК, Е-ДНК-РУЛ можна розцінювати як лабораторний маркер “напруженості” аутоімунних реакцій.

3. Для патогенетичного лікування хронічного генералізованого пародонтиту доцільно включати до комплексної терапії ендоназальний електрофорез даларгіну, як препарату, що впливає на регуляцію процесів гемокоагуляції та фібринолізу, володіє протизапальними, імуномодулюючими, репаративними та цитопротекторними властивостями. Методика його застосування наводиться нижче.

Перед виконанням процедури готують робочий розчин даларгіну, для цього сухий препарат у дозі 1 мг розчиняють у 4 мл дистильованої води. Двома мл розчину змочують дві марлеві турунди і потім мяко їх вводять пінцетом у ретельно промиті носові ходи на глибину приблизно 2,0-2,5 см (по можливості глибше). Вільні кінці турунд розміщують на медичній клейонці невеликих розмірів, яку укладають на верхній губі. Зверху накладають електрод розміром 1,0-1,5-2,0 см, нижній край клейонки загибають догори (не слід допускати безпосереднього контакту електрода із тілом) і фіксують марлевим чи гумовим бинтом. Даний електрод зєднують із позитивною клемою апарату ( ). Другий, індиферентний електрод із прокладкою площею близько 100 см2 розміщують на задній поверхні шиї в області нижніх шийних хребців та зєднують із негативним полюсом (-). При проведенні першої процедури силу струму встановлюють у межах 0,5МА, а потім повільно підвищують на 0,2 МА при проведенні кожної наступної процедури. По мірі досягнення сили струму до 2-3 МА (індивідуально) у подальшому її не збільшують. Час перших 2-3-х процедур складає 10 хвилин, а потім його збільшують на 5 хвилин через 1-2 процедури. При досягненні тривалості процедури 30 хвилин у подальшому її не змінюють. Курс лікування складає 10 процедур.

1. Пушкова Т.Н. Влияние даларгина на состояние клеточного иммунитета у больных хроническим пародонтитом // Буковинський медичний вісник. - 2002. - Т. 6, № 2-3. - С. 94-97.

2. Пушкова Т.Н. Клинико-экспериментальное обоснование применения эндоназального электрофореза даларгина в лечении больных хроническим генерализованным пародонтитом // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2003. - №2. - С. 108-110.

3. Пушкова Т.Н. Эффективность применения эндоназального электрофореза даларгина в комплексной терапии хронического генерализованного пародонтита у больных пептической язвой двенадцатиперстной кишки // Український стоматологічний альманах. - 2004. - № 3-4. - С. 27-30.

4. Пушкова Т.Н. Влияние даларгина на функциональную активность клеточного иммунитета у больных хроническим генерализованным пародонтитом // Таврический медикобиологический вестник - 2004. - Т.7, № 2. - С. 207-209.

5. Журочко Е.И., Буглак Т.Н., Григоренко А.А., Костюкова Е.А. Возможности диагностики заболеваний полости рта у больных с патологией гастродуоденальной зоны по методу Р.Фолля // Гастроентерологія. Міжвідомчий збірник. - Дніпропетровськ, 2000. - Випуск 30. - С. 374- 378.

Особистий внесок здобувача полягає у наборі та клінічному обстеженні хворих із виразковими змінами у гастродуоденальній зоні, статистичній обробці отриманих результатів.

6. Пат. 38103 А, Україна, А 61К 35/32, А61К 35/78. Склад для лікування захворювань пародонта: Деклараційний патент України 38103 А, Україна, А 61К 35/32, А61К 35/78 / М.П.Сисоєв, Т.М.Буглак, З.Л.Фіалковська, О.О.Аксьонова, В.Г.Тимощенко, А.Ю.Артьомов. - № 2000053060; Заявл. 30.05.2000; Опубл. 15.05.2001, Бюл. № 4. - 3 с.

Здобувач приймав участь у розробці рецептури складу для лікування захворювань пародонта, його клінічній апробації.

7. Пат.55631 А, Україна, А 61К 6/00. Спосіб лікування хронічного генералізованого пародонтиту: Деклараційний патент України 55631 А, Україна, А 61К 6/00/ Т.М.Пушкова, М.П.Сисоєв, М.П.Буглак, О.І.Журочко. - № 2002021367; Заявл. 19.02.2002; Опубл. 15.04.2003, Бюл. № 4.

Особистий внесок здобувача полягає у клінічному наборі хворих, безпосередньому лікуванні новим способом, оцінці ефективності запропонованої терапії.

8. Пушкова Т.Н. Лікування пародонтиту, асоційованого з хелікобактерною інфекцією, у хворих на виразкову хворобу // Сучасна гастроентерологія. - 2002. - № 2 (8). - С. 101.

9. Пушкова Т.Н., Цапко Ю.А. Перспективы применения десневого электрофореза даларгина в комплексном лечении генерализованного пародонтита // Вестник физиотерапии и курортологии.- 2002.- №2. - С.35.

Здобувачем проаналізована література за даним питанням, проведено клінічне та лабораторне обстеження, лікування хворих.

10. Петрушанко Т.А., Сысоев Н.П., Пушкова Т.Н. Особенности иммунного статуса у больных хроническим генерализованным пародонтитом с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки // Материалы I съезда Ассоциации стоматологов АР Крым: Стоматология Тавриды. Алушта 25-26 ноября 2004. - Симферополь: Таврия, 2004. - С. 130-131.

Особистий внесок здобувача полягає у клінічному та імунологічному обстеженні хворих, аналізі фактичного матеріалу.

11. Райда А.И., Пушкова Т.Н., Кошукова Г.Н., Плешак О.Ю. Сравнительная характеристика комплексного лечения хронического генерализованного пародонтита с применением регуляторного нейропептида даларгина у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки // Материалы I съезда Ассоциации стоматологов АР Крым: Стоматология Тавриды. Алушта 25-26 ноября 2004. - Симферополь: Таврия, 2004. - С. 134-135.

Здобувачем проаналізована література по даному питанню, проведено набір і лікування хворих, проаналізовані результати клініко-імунологічного обстеження хворих.

12. Сысоев Н.П., Пушкова Т.Н. Опыт применения даларгина в практической стоматологии // Актуальні питання клінічної медицини та післядипломної освіти. Тези доповідей наук.- практ. конф. до 25-річчя факультету післядипломної освіти КДМУ ім.С.І.Георгієвського. - Ялта, 2004.-С.185.

Здобувач провів клініко-імунологічне обстеження хворих, їх лікування, статистичну обробку отриманих результатів.

13. Пушкова Т.М. Вивчення вмісту антитіл до нативної ДНК у хворих на хронічний генералізований пародонтит // Матеріали II (IX) зїзду Асоціації стоматологів України “Сучасні технології профілактики та лікування в стоматології”. - К.: Книга Плюс, 2004. - С. 264.

14. Пушкова Т.Н., Петрушанко Т.А. Особенности иммунитета при прогрессировании хронического генерализованного пародонтита у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки // Тезисы V съезда научного общества гастроэнтерологов России. - М., 2005. - С. 144-145.

Здобувачем проведений набір клінічних груп хворих, їх клініко-лабораторне обстеження, статистична обробка результатів.

Размещено на .ru