Застосування артилерії у війнах в Афганістані (1979-1989 рр.) і Чечні (1994-1996, 1999-2000 рр.) - Автореферат

Кожна локальна війна або збройний конфлікт вносить постійні суттєві корективи у форми і способи застосування військ (сил). Враховуючи це, слід зазначити, що досвід застосування артилерії у війнах в Афганістані та Чечні може бути корисний для розроблення рекомендацій з бойового застосування артилерійських формувань Збройних Сил України. Підтвердженням цьому є директиви і накази Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України, які вимагають широко втілювати в практику підготовки військ (сил) сучасні форми і способи їх застосування на підставі досвіду воєнних конфліктів та миротворчих операцій. Наукове завдання дослідження полягає у висвітленні процесу розвитку форм і способів застосування артилерії у війнах в Афганістані (1979-1989 рр.) та Чечні (1994-1996, 1999-2000 рр.), виявленні його тенденцій та закономірностей та обґрунтуванні можливих напрямків використання набутого досвіду в сучасних умовах реформування Збройних Сил України. Виходячи з актуальності теми та недостатньої її розробки у воєнно-історичній науці, автор поставив перед собою такі завдання: 1) проаналізувати досвід бойового застосування артилерії у війнах в Афганістані (1979-1989 рр.) та Чечні (1994-1996, 1999-2000 рр.);Автори надають багатий статистичний матеріал, але недостатньо звертають увагу на питання застосування РВ і А, аналіз тенденцій змін у формах вогневого ураження противника артилерією, а переважно розглядають проблему суто в контексті застосування загальновійськових формувань. Scales, Jr. розглядає вогневе ураження за досвідом війн у Вєтнамі (1964-1973 рр.), Афганістані (1979-1989 рр.) та англо-аргентинському збройному конфлікті (1982 р.), розкриває розвиток способів застосування засобів дальнього вогневого ураження, у тому числі й артилерії. Третя група - це роботи, які безпосередньо стосуються теорії і практики вогневого ураження противника ракетними військами і артилерією в локальних війнах і збройних конфліктах. Зважаючи на вищезазначене, можна зробити висновок, що досвід застосування артилерії в локальних війнах і збройних конфліктах, тенденції вогневого ураження противника, зокрема у війнах в Афганістані і Чечні, не стали обєктом спеціального комплексного дослідження. Артилерія застосовувалась найчастіше децентралізовано і виконувала широке коло завдань: вогневе ураження противника при розгромі його найбільш небезпечних загонів і груп у базових районах і районах зосередження, проводці транспортних колон, охороні комунікацій, обєктів і режимних зон; руйнування і знищення укріплених обєктів, вогневих точок, складів і баз постачання; дистанційне мінування можливих маршрутів відходу і підходу загонів і груп противника; підтримка сторожових застав і постів вогнем з пунктів постійної дислокації; ведення вогню з метою заборони обстрілів адміністративних центрів і гарнізонів радянських військ; періодичне освітлення місцевості і постановка світлових створів при діях уночі; забезпечення прольоту, висадження і дій десантів; залистування районів агітаційними матеріалами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ