Застава як спосіб забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України - Автореферат

Вже сам по собі цей факт є свідченням відмінності у правовому регулюванні застави у цих двох кодексах, що зумовлено підвищенням ролі застави як способу забезпечення банківського кредитування, наповнення ЇЇ змісту новими ознаками правового регулювання. Нововведення у цивільному законодавстві України щодо застави як способу забезпечення банківського кредиту не були предметом глибокого наукового дослідження. Мету дисертаційного дослідження становлять: комплексний теоретичний аналіз наявних поглядів та уявлень, правових підходів до визначення інституту застави як одного із способів забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України; аналіз концептуальних положень, виявлення певних їх недоліків та відпрацювання рекомендацій щодо удосконалення інституту застави. Предметом дослідження є нормативні акти, які регулюють відносини, що виникають у звязку із забезпеченням заставою інтересів банків - кредиторів у банківському кредитуванні. Використання у дослідженні зазначених методів надало авторові можливість ширше проаналізувати поняття застави як способу забезпечення банківського кредиту, визначити його місце в загальній системі забезпечення зобовязань, проаналізувати ефективність цивільно-правового регулювання відносин, повязаних з використанням застави як способу забезпечення виконання кредитних зобовязань, що спрямоване на захист інтересів кредитора при порушенні зобовязання боржником.Зроблено висновок про те, що банк регламентує відносини з позичальником на підставі кредитного договору, який укладається між субєктами кредитних відносин тільки в письмовій формі і з огляду па який банк - кредитор зобовязаний надати певну суму грошей (кредит) в обмін на зобовязання позичальника щодо повернення кредиту та сплату відсотків. За юридичним критерієм, застава виступає як спосіб забезпечення зобовязати, у разі порушення або невиконання якого кредитор наділений правом за рахунок майна застави отримати задоволення своїх вимог з перевагою перед іншими кредиторами. Зазначено, що застава виникла в римському праві та еволюціонувала від права власності кредитора на заставлене майно, яке привласнювалося кредитором при невиконанні зобовязань боржником (фідуція), до права кредитора на стягнення заставленого майна у третіх осіб та отримання задоволення з вартості заставленої речі при невиконанні зобовязань боржником (іпотека). Здійснений аналіз передбачає виокремлення видів застав за такими ознаками: 1) предметом застави, до якого належить: застава рухомого майна (включаючи заставу майнових прав); застава нерухомого майна (іпотека); застава однієї речі і застава сукупності речей; застава наявного предмета і застава предмета, який набувається у майбутньому; 2) місцем знаходження предмета і можливістю користуватися ним: застава із залишенням майна у заставодавця з правом використання; застава з правом передачі майна заставодавцем у володіння або використання третій особі; тверда застава (залишення предмета застави у заставодавця під замком з накладанням знаків, які свідчать про заставу, без права використання предмета застави); застава з наданням майна кредиторові (заклад) з правом використання або без такого; 3) специфікою правових засад звернення стягнення на предмет застави і механізм його реалізації. На підставі викладеного зроблено висновки, що з практичного погляду для найефективнішого забезпечення кредиту банкам слід обирати предмет застави, який буде мати такі ознаки: передбачувана для заставодержателя ліквідність та цінність предмета застави; можливість здійснювати контроль за предметом застави з боку заставодержателя (кредитора); мінімальні витрати і технічні ускладнення під час зберігання та використання предмета застави; оперативність та економічність процедури реалізації і компенсації збитків.У Висновках сформульовано найбільш суттєві положення і пропозиції, отримані в результаті дослідження даної теми, надані рекомендації щодо удосконалення механізму цивільно-правового регулювання заставних відносин. Зазначено, що інтерес банків до використання заставних зобовязань як способу забезпечення наданих ними кредитів ґрунтується на дії у банківській сфері принципів належного забезпечення кредитів, які надаються банками, коли вони виступають як заставодержателі. З практичного погляду, застава означає наявність у банків прав на реалізацію предмета забезпечення кредиту з метою адекватного відшкодування заборгованості позичальника і збитків кредитора за кредитним договором у разі неспроможності позичальника сповна або частково (якщо є така домовленість) погасити кредит згідно з умовами кредитного договору. Захист майнових прав банківських установ повязаний з удосконаленням процедури звернення стягнення на предмет застави і удосконаленням процедури реалізації предмета застави, які знаходяться у прямій залежності від виду застави і предмета застави, на який звернено стягнення.

Основний зміст роботи

У Висновках сформульовано найбільш суттєві положення і пропозиції, отримані в результаті дослідження даної теми, надані рекомендації щодо удосконалення механізму цивільно-правового регулювання заставних відносин. Зазначено, що інтерес банків до використання заставних зобовязань як способу забезпечення наданих ними кредитів ґрунтується на дії у банківській сфері принципів належного забезпечення кредитів, які надаються банками, коли вони виступають як заставодержателі. З практичного погляду, застава означає наявність у банків прав на реалізацію предмета забезпечення кредиту з метою адекватного відшкодування заборгованості позичальника і збитків кредитора за кредитним договором у разі неспроможності позичальника сповна або частково (якщо є така домовленість) погасити кредит згідно з умовами кредитного договору.

Надійність заставного зобовязання багато в чому залежить від наявної дійової системи звернення стягнення на предмет застави. Захист майнових прав банківських установ повязаний з удосконаленням процедури звернення стягнення на предмет застави і удосконаленням процедури реалізації предмета застави, які знаходяться у прямій залежності від виду застави і предмета застави, на який звернено стягнення.

Ефективність правового регулювання застави має істотне значення для реалізації базисного принципу банківських кредитів, що і стимулює належне виконання боржником зобовязань.

З урахуванням теоретичних результатів дослідження, слід внести такі пропозиції, які сприяли б ефективному функціонуванню банків, яким НБУ надає ліцензію на діяльність з іпотечного кредитування: - необтяженість таких іпотечних установ проблемними боргами попереднього періоду;

- чітке визначення рангу іпотеки;

- строге регулювання меж позичок, обґрунтована оцінка нерухомості, обмеження сфери діяльності іпотечних установ мало ризикованими операціями та запровадження особливого контролю з боку НБУ за такими установами (можливість запровадження інституту довірених осіб);

- правове забезпечення гарантій, які надаються держателям іпотечних цінних паперів;

- номінація іпотечних цінних паперів у євро (або доларах США) - це те, що забезпечує утримувачів іпотечних цінних паперів від ризику девальвації національної валюти, що є актуальним для середньо- і довгострокових вкладів і сприяло б припливові іноземних інвестицій.

Водночас слід зазначити, що основні процедури, які здійснюють універсальні кредитні банки при наданні кредиту - оцінка кредитоспроможності, вивчання кредитної історії потенціального позичальника, узгодження суми кредиту з вартістю застави, визнання кредитної ставки та інші заходи, спрямовані на зниження ризику банківського кредитувати, - в принципі стосуються вимог і при безпосередньому наданні іпотечного кредиту.

Прийняття відповідних нормативних актів, які повною мірою перетворили б ці норми на чинні, тобто створили чинний механізм реалізації цих прав, має істотне значення для створення ефективного механізму захисту інтересів банків у заставних зобовязаннях. Крім того, це повязане, насамперед, з тим, що сучасний розвиток ринкових відносин в Україні вимагає чіткої правової регламентації всіх аспектів заставних відносин і, зокрема, тих, що стосуються банківського кредитування для розробки досконалої моделі правового регулювання.

1. Мальцев Д.О. Основні правові вимоги до договору застави з участю банка //Актуальні проблеми держави і права: 36. наук. праць. - Вип. 23. - Одеса: Юрид. л-ра, 2004. - С. 268 - 274.

2. Мальцев Д.О. Історичний аналіз становлення сучасного інституту застави в Україні //Бюлетень Міністерства юстиції України. - № 3 (41). - Київ: ВД "Ін Юре", 2005. - С. 67-80.

3. Мальцев Д.О. Правове оформлення відносин іпотеки за законодавством України //Бюлетень Міністерства юстиції України. - № 1 (39). - Київ: ВД "Ін Юре", 2005. - С. 93-98.

Размещено на .ru