Засоби вираження модальності в сучасній англійській мові та особливості її перекладу (на матеріалі текстів різних жанрів) - Курсовая работа

Зміст Вступ Розділ 1. Модальність як функціонально-семантична категорія 1.1 Концептуальні підходи до визначення поняття модальності у лінгвістиці 1.2 Емотивність як підкатегорія модальності 1.3 Класифікації видів модальності 1.4 Класифікації засобів вираження модальності Розділ 2. Стилі мовлення та їхні жанри 2.1 Визначення поняття функціональний стиль та функціонально-стильові типи текстів 2.2 Визначення функціонально-стильових типів текстів 2.3 Особливості перекладу різноманітних функціонально-стильових типів текстів Розділ 3. Засоби вираження модальності при перекладі текстів різних жанрів з англійської мови на українську 3.1 Фонетичні засоби вираження модальності 3.2 Лексичні засоби вираження модальності 3.3 Лексико-граматичне вираження модальності за допомогою модальних дієслів 3.4 Лексико-граматичне вираження модальності за допомогою модальних дієслів, що не завжди мають еквіваленти в українській мові Висновки Summary Додатки Вступ У сучасній мовознавчій науці та в перекладознавстві спостерігається підвищений інтерес до категорії модальності в її багатофункціональних виявах. Модальні відношення і засоби їх реалізації все частіше привертають увагу лінгвістів і стають об’єктом вивчення на формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному, комунікативно-функціональному та текстовому рівнях. Ґрунтовні дослідження категорії модальності репрезентовано працями В.В. Виноградова (1972), Н.Ю. Шведової (1980), Г.О. Золотової (1973), В.Г. Гака (1972), Н.А. Золототрубової (1975), Н.Д. Зайченко (1989). Як зазначає Я.І. Рецкер, “немає в англійській мові іншої лексико-граматичної категорії, котра представляла би більше складностей в процесі перекладу, ніж категорія модальності [Рецкер 2006: 170]. Так, за визначенням В.Н. Ярцевої, “модальність (від сер. Modus - міра, спосіб) - функціонально-семантична категорія, що виражає різноманітні види відносин ставлення до дійсності, а також різні види субєктивної кваліфікації того, що повідомляється” [Ярцева 1990: 303].О. О. Селіванова визначає категорію модальності як “репрезентацію різних емотивно-оцінних сигналів, змодельованих авторською свідомістю; реальністю/ірреальністю імітованої референції, яка відіграє суттєву роль в актуалізації змістовно-континуальної організації тексту” [Селіванова 2000: 10]. За визначенням Поутсма, “модальність - це особова форма дієслова, дієслівне словосполучення або модальний прислівник, за допомогою котрих той, що говорить виражає свою точку зору на степінь виконання дії чи стану, позначеного присудком [Рецкер 2006: 170]. Проте Є.І. Бєляєва зазначає, що різноманітні визначення модальності не виключають, а доповнюють один одного, відображаючи складність, багатоплановість самого поняття “модальність” [Бєляєва 1988: 13]. В той же час Н.С. Валгіна зазначає, що авторська модальність - “це вираження в тексті відношення автора до того, що повідомляється, його точки зору, позиції, сформульованого заради повідомлення їх читачу” [Валгіна 2003: 96]. Так наприклад, І.В. Корунець зауважив, що “модальність, будучи екстралінгвістичною категорією, що виражає відношення мовця до реальності, має загальні в англійській та українській мові засоби реалізації, які в себе включають: фонетичні засоби (наголос та інтонація); лексико-граматичні засоби (модальні дієслова); лексичні засоби (модальні слова та модальні вирази), що виражають субєктивну модальність; граматичні засоби, що виражають граматичну модальність [Корунець 2001: 308]. Що стосується перекладу науково-технічної літератури, то В.І. Карабан зазначає, що така література перекладається лексико-граматичними засобами вираження модальності, за допомогою складних модальних присудків з must, have to, should, may, might, can, could, will, would, need, ought to, to be to [Карабан 1997: 49]. У своїй роботі про етикет англомовного наукового дискурсу лінгвіст О.М. Ільченко виділив епістемічну модальність. Також необхідно замінювати теперішній час на минулий при перекладі газетно-інформаційного стилю. ” (The Ukrainian, p.10). Це можна побачити за деяких можливих інтерпретацій модального значення у реченні, де модальність виражається за допомогою емфатичного та логічного наголосу, що падає на підмет чи займенник you (ти, ви): “I do really wish it hadnt been you (Sir Arthur Conan Doyle, p.46) - “Мені й справді хотілося, щоб це був не ти” (Дмитренко, с.120). Крім закладеного в системі форм пропозиції об’єктивно-модального значення, що відносить повідомлення в план реальності / ірреальності, - пише Шведова, - кожне висловлювання, побудоване на основі тієї чи іншої схеми пропозиції, включає суб’єктивно-модальне значення і виражає ставлення мовця до сказаного (власне ставлення автора чи ставлення автора до ситуації, котре виражається за допомогою вираження думок героїв твору) [Кресан 1999: 80]: “In that case we had better discuss it in a cosy room rather than in this wind-swept market-place” (Sir Arthur Conan Doyle, p.167).