Дослідження інтенсифікації виразності тексту у сучасній українській пресі. Оцінка ролі газетної мови в житті суспільства. Характеристика мовних тенденцій та явищ лексико-семантичного рівня. Аналіз синтаксичних особливостей побудови газетного тексту.
Аналіз зібраного матеріалу (в основному сучасних українських газет останніх 7 років) засвідчує активне використання різноманітних засобів впливу на читача. Дослідження мови сучасної української преси дозволяє виділити наступні засоби української мови. Серед яскравих і помітних явищ виділяємо семантико-стилістичне явище гри слів, яке як засіб інтенсивності та образності вислову часто-густо використовується у заголовках та текстах статей. Використання абревіатур в шпальтах українських газет має свої негативні сторони: зростає кількість анонімічних утворень, значну кількість абревіатур важко дешифрувати читачеві, деколи абревіатурами журналісти зловживають (наприклад, «ОЕ» - у заголовку газети, «Океан Ельзи»). У пострадянський час у мові ЗМІ, пресі і газетних заголовках, зокрема, широкого поширення набуло таке явище, як використання сленгової і жаргонної лексики, що стало причиною багатьох критичних виступів мовознавців (О.
Вывод
Аналіз зібраного матеріалу (в основному сучасних українських газет останніх 7 років) засвідчує активне використання різноманітних засобів впливу на читача. Ефективний вплив на читача газет передбачає обовязкову апеляцію до його емоцій, його зацікавлення інформацією, що подається в публікаціях. Завдання, які ставить перед собою журналіст, він реалізує, використовуючи різноманітні лексичні та синтаксичні засоби української мови. Дослідження мови сучасної української преси дозволяє виділити наступні засоби української мови. Дослідження мови сучасної української преси дозволяє виділити наступні засоби інтенсифікації.
Серед яскравих і помітних явищ виділяємо семантико-стилістичне явище гри слів, яке як засіб інтенсивності та образності вислову часто-густо використовується у заголовках та текстах статей. Гра слів-випадки формально-смислового обігравання компонентів слова на рівні.
- морфеміки (переосмислення безформальних видозмін): «Влада і власність - одного кореня»; «Тон задає Мороз»;
- словотворення (утворення нових структурних одиниць): «Сирцевий напад» (імпортування цукру-сирцю), пор.: «серцевий напад»; «Чи стане уряд Валерія Пустовойтенка українським кризоламом» (криголам > криза > кризолам);
- графіки (графічне виділення з метою семантичного навантаження і смислового наголошення частини лексеми): «Посадив Президент РІПКУ»; «То хто ж ПРИСТУСОВУЄТЬСЯ?»; «Волинь РУХНУЛА в пікети»; «Отакий КРИМІНАЛ»; «?вробачення» та ін.
У мові сучасної української періодики мовознавці відзначають інтенсивне формування і активне функціонування значного корпусу абревіатур. Науковці пояснюють це явище рядом інтралінгвальних (перебудова в колишньому СРСР, здобуття Україною незалежності, пожвавлення звязків з світовою спільнотою і, як наслідок, поява значного корпусу новотворів) та екстралінгвальних (закон економії повної енергії, мовних засобів) чинників. Використання значної кількості абревіатур у мові преси має й суто прагматичне пояснення - ощадне використання газетної площі.
У структурі газетних текстів виділяємо такі групи абревіатур: а) часткові або частково скорочені (скорочення не всіх компонентів синтаксичної структури, базового словосполучення): «Телезвернення до нації Едуардо Фрея»; «Наркобарон і наркодолари»; «Телехалтура»;
б) ініціальні або акроніми (літерні, звукові, літерно-звукові, комбіновані новотвори): «Есдеки (о) втрачають людей», «ПФ повинен поповнитися».
Використання абревіатур в шпальтах українських газет має свої негативні сторони: зростає кількість анонімічних утворень, значну кількість абревіатур важко дешифрувати читачеві, деколи абревіатурами журналісти зловживають (наприклад, «ОЕ» - у заголовку газети, «Океан Ельзи»). У пострадянський час у мові ЗМІ, пресі і газетних заголовках, зокрема, широкого поширення набуло таке явище, як використання сленгової і жаргонної лексики, що стало причиною багатьох критичних виступів мовознавців (О. Тараненко, Л. Ставицька, О. Сербенська та ін.). Аналіз відібраних із періодичної преси текстів (особливо молодіжних видань) свідчить про активне використання молодіжного сленгу, професійного та кримінального жаргону: «Братва з Криму вже виїхала»; «Крутий ректор - крутий ВУЗ»; «Бакси» змінити колір»; «Представницька «тусовка» ректорів пройшла в Дніпропетровську»; «Коли панує «бєспрєдєл» та багато інших. О. Тараненко у критичній статті повязує поширення кримінального жаргону із криміналізацією суспільства і розцінює його як негативне явище. Інші мовознавці (Я. Ставицька, А. Григораш) визнають доцільність використання жаргону і сленгу тільки як стилістичний засіб (напр.: іронії, комізму, негативної оцінки).
Демократизація та лібералізація стилістичних засад як поширене нині явище в літературній мові призвело до активного використання у мові засобів масової інформації просторічної лексики, вульгаризмів та суржику. Функціонування субстандартної лексики як компонента газетного тексту є досить поширеним явище, про що свідчать наведені у роботі приклади («Бо мізки наші биті молотом / Бо яйця січені серпом»; «Як зробити з лайна цукерку»; «Настав кінець ресторанові», «Дупа в пиві»; «Ахрєніцєльниє» асоціації під час останнього концерту «ВВ».
Фразеологічні одиниці є оптимальним засобом впливу на читача, який активізує його мислення і увагу. Виражання особливості фразеологізмів спирається на високий ступінь узагальненості значення та експресивно-емоційні наповненості. Використання фразеологічних одиниць дає можливість розвязати одне із головних завдань публіцистики - поєднати максимальний рівень інформативності з емоційною наповненістю, експресивністю вислову. Узуальні фразеологізми, на відміну від оказіональних, не призводять до створення додаткового ефекту переосмислення семантики. Значення узуального фразеологізму переноситься на текст статті, створюючи потрібні асоціації: «Що дякові можна, то попові зась»; «Крим «коней на переправі не міняє»; «Цей про образи, а той про гарбузи». У роботі проаналізовано асоціативний звязок заголовків - узуальних фразеологізмів із змістом статей.
Оказіональні фразеологізми оновлюють традиційні за змістом і формою вислови і є, по суті, індивідуально-авторськими «забавами» із фразеологічним матеріалом: «З каналу по нитці - народові трансляція»; «І люди ситі і коні цілі»; «Бідний студент думкою багатіє». Субституція або цілеспрямована заміна одного, кількох чи всіх компонентів фразеологічної одиниці є одним із найпоширеніших способів продукування оказіональних фразеологізмів, про що засвідчують численні вибірки з сучасної української преси. Мовна практика журналістів показує, що досить поширеним засобом інтенсифікації газетних текстів є використання афористичних висловів, поетичних ремінісценцій, цитат відомих людей. Особливо популярними є рядки із поезій Т. Шевченка, І. Франка, Л. Костенко, оскільки вони загальновідомі і мають максимальний емоційний вплив на читача.
Динаміка соціальних процесів обєктивно зумовлює і в подальшому розширення і удосконалення функцій української преси, урізноманітнення її виражально-зображальних можливостей. Українська газета ще повинна вчитися говорити вільно, відверто, публічно… і естетично.
У сучасних українських газетах спостерігаємо свої синтаксичні структурні особливості: - широке використання еліптичних конструкцій, як засобу динамізації і сконденсованості вислову. Функціонування еліптичних конструкцій має свої структурні особливості: а) вилучення дієслова-присудка, що дозволяє виділити найважливіше, на чому акцентується увага публікації («Природі шкода, первоцвітникам-збитки, хворим-радість»; «У Києві-швейцарські годинники»; «Пора! - суддям» та ін.);
б) використання фразеологічних еліпсованих конструкцій. Еліпсовані одиниці належать до високочастотних синтаксичних конструкцій у ролі заголовків.
- використання парцеляції частин речень, як стилістичного прийому актуалізації: а) парцеляція підрядної частини складнопідрядного речення разом із сполучником («Як Петро Жмуд з того світу повернувся»; «Щоб свято не кінчалось»; «Щоб не пустити «троянського коня»; «Коли балансують між совістю і гаманцем» та ін.);
б) парцеляція головної частини складнопідрядного речення разом із сполучником («На людство очікує катастрофа, якщо…»; «Люди встануть з колін, коли…»); в) парцеляція конструкцій з називним уявлення («Майдан: хроніки подій»; «Флеш-моб: безглузді дії «розумного натовпу»; «Google: розширення бази»; «Вибори 2004: час збирати каміння» та ін.).
- використання інверсії як стилістичної фігури у структурі газетного тексту (зміна звичайного порядку слів) і винесення комунікативно вагомої частини на: інтенсифікація мовний газетний а) початок речення («Синів Бога не критикуйте»; «В кінці тунелю світло»);
б) кінець речення («Концерт дає італієць»; «Ярмарок пенсіонерам сподобався).
Як засіб експресії і увиразнення тексту авторами публікацій використовуються скорочені, стягнені конструкції. Особливого поширення в сучасних газетах (2004-2005 р.) набули інтонаційно розчленовані двохелементні речення із словами «Так», «Ні» («лозунгового характеру»: «Кучмізму - ні! Так-Помаранчевій революції»; «Ні-олігархічній владі! Так-демократії і правді!» та ін.). Характерним явищем у мові сучасних українських газет є функціонування у ролі заголовків питальних і окличних синтаксичних конструкцій: «Партія веде? Яка?», «Запитання? Невже перед бурею?», «Якої «випічки» більшість?»; «Чому майбутній час не став теперішнім?»; «Ми це зробили!», «Биймо на сполох!», «Я душею і серцем за помаранчевих!».
Список литературы
1. Васильев А.Д. «Крутой» // Русская речь. - 1993. - №6. - С. 44-47.
2. Вареник С.В. «У пошуках комічних асоціацій // Культура слова. Республіканський міжвідомчий збірник. - 1984. - В.26. - С. 66-69.
3. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. - К.: Наук. думка, 1990.
4. Гальперин И. Текст как объект лингвистического исследования. - М.: Наука, 1981.
5. Григораш А. Літературні цитати і ремінісценції на газетних шпальтах 90-х років // Урок української. - 2001. - №2. - С. 18-21.
6. Григораш А. Політична метафора на шпальтах сучасної української преси України // Рідний край. Науково-публіцистичний художньо-літературний альманах. - 2003. - №2 (9). - С. 78-83.
7. Грицюк Л.Ф. До питання про лінгвістичний статус заголовка // Мовознавство. - 1989. - №5. - С. 55-58.
8. Грицюк Л.Ф. Образно-семантичний підхід до класифікації заголовків // Мовознавство. - 1992. - №2. - С. 51-56.
9. Доблаев Л.П. Логико-психологический анализ текста. - Саратов, 1969.
10. Дресслер В. «Синтаксис текста // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс, 1987 - В. 8. - С. 111-137.
11. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. - К.: Наук. думка, 1973.
12. Єрмоленко С. Мова преси // Українська мова. Енциклопедія. - К.: В-во «Укр. енциклопедія», 2000. - С. 323.
13. Жовтобрюх М. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - К.: «Наук. думка», 1970.
14. Иванчикова Е. О развитии синтаксиса русского языка в советскую эпоху // Развитие синтаксиса русского языка. - М.: Наука, 1966. - С. 18-24.
15. Коваль А.П. Спочатку було Слово. Крилаті вислови біблійного походження в українській мові. - К.: Либідь, 2001.
16. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української літературної мови. - К.: Вища школа, 1987.
17. Коваль А.П., Коптілов В.В. 1000 крилатих виразів української літературної мови. - К.: Наук. думка, 1964.
18. Ковальчук М. Фразеологізм - заголовок у газеті // На ниві української філології: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2003. - С. 144-147.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
