Особлива милозвучність як ознака української мови. Урівноваження вокалізму з консонантизмом у дослідженнях поета В. Самійленко. Ототожнення милозвучності (приємного звучання) мови з поняттям евфонії. Гучність (сонорність) та вокалічність української мови.
Так, давні греки підкреслювали гармонійність своєї мови на противагу невпорядкованій, начебто подібній до беззмістовного белькотання мові "варварів". Давні словяни підкреслювали зрозумілість своєї мови (виводячи назву словяни від слово) на противагу незрозумілим мовам сусідів - начебто "німих", німців. А баски, абхази, ірландці, тобто носії давніх середземноморських культурних традицій, звертають увагу передусім на складність своєї мови на противагу іншим. Він писав: "Сила людей переконана, що ця мова є одна з найбагатших мов словянських, що вона навряд чи уважить богемській щодо рясноти слів та виразів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть і у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами обробленими гнучкістю і багатством синтаксичним, мова поетична, музикальна, мальовнича". Більшого поширення набула думка, що наша мова за милозвучністю йде після італійської.Без спеціальних досліджень важко стверджувати, чи є загальнолюдське розуміння милозвучності мови, хоч практика засвідчує наявність такого критерію для групи, наприклад, європейських мов (пор., наприклад, визнання італійської мови найкрасивішою), або азіатських, або африканських.
Вывод
Без спеціальних досліджень важко стверджувати, чи є загальнолюдське розуміння милозвучності мови, хоч практика засвідчує наявність такого критерію для групи, наприклад, європейських мов (пор., наприклад, визнання італійської мови найкрасивішою), або азіатських, або африканських. Можливо, серед них є ще якісь вужчі (або ширші) регіональні уподобання, але це, повторюємо, вимагає достовірних статистичних даних.
Очевидно, зважаючи на невеликий мовний матеріал, залучений до спостережень (фактично дві мови - українська та російська), деякі висновки видаватимуться певною мірою апріорними, але вони можуть започатковувати ґрунтовні дослідження милозвучності різних мов, виконані з використанням експериментально-фонетичних, психолінгвістичних та статистичних методів дослідження.
Список литературы
1. Самійленко В. Твори: У 2 т. - К., 1958. - Т.2. - С.365.
