Поняття засобів масової інформації, характерні риси та найважливіші функції; стосунки з владою, вплив на суспільство. Причини, які гальмують процес набуття відповідного високого місця в суспільно-політичній системі посттоталітарного суспільства.
Сьогодні в українському політичному процесі активно починає використовуватися Інтернет, який дозволяє політикам встановити зворотний звязок зі своїми виборцями. Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення і підтримки постійних звязків між її субєктами. Аналіз організацій діяльності ЗМІ в різних країнах дозволив вченим зробити висновок, що, з однієї сторони, люба суспільна система так або по іншому контролює ЗМІ, а з іншої самі ЗМІ являються найважливішим джерелом контролю і формуванні суспільної думки в суспільстві. Найбільш масовий і сильний політичний вплив на суспільство мають аудіовізуальні засоби масової інформації, насамперед телебачення. На думку деяких сучасних дослідників, може відбутися «додатковий великомасштабний розподіл влад на організаційно-управлінську та контрольну влади, але не серед державних структур, а в межах всього суспільства» 3.Характерно, що під час конфліктів між гілками влади, ЗМІ не тільки не виконують в українському суспільстві ролі інгібітора, а, навпаки, сприяють загостренню протистояння. Якщо наприклад загострюються стосунки між Президентом України (виконавча влада) та Головою Верховної Ради України (законодавча влада) засоби масової інформації стають по обидві сторони політичних барикад і своїми матеріалами, далекими від обєктивності та зваженості, нагнітали пристрасті. Володіти інформацією, розпоряджатися нею - це справді функція влади, але робити висновок, що масмедіа, виходячи лише з цього факту, є «четвертою владою», в українських умовах передчасно. Бо влада, якою керують інші, не є владою. Серед причин, які гальмують або навіть унеможливлюють процес набуття українськими ЗМІ відповідного високого місця в суспільно-політичній системі посттоталітарного суспільства, необхідно виокремити кілька основних.
Вывод
Характерно, що під час конфліктів між гілками влади, ЗМІ не тільки не виконують в українському суспільстві ролі інгібітора, а, навпаки, сприяють загостренню протистояння. Якщо наприклад загострюються стосунки між Президентом України (виконавча влада) та Головою Верховної Ради України (законодавча влада) засоби масової інформації стають по обидві сторони політичних барикад і своїми матеріалами, далекими від обєктивності та зваженості, нагнітали пристрасті. Часто політичні сили спілкуються між собою через масмедіа на незрозумілій для пересічних громадян мові натяків, символів, забуваючи про інтереси суспільства. Вони зясовують свої стосунки, вирішують проблеми на інформаційному полі, часто відводячи читачеві та глядачеві роль стороннього випадкового свідка. А журналісти роблять вигляд, ніби від виконання такої функції їхній статус зростає. Створюється міф про впливовість ЗМІ, які чомусь називають у нас «четвертою владою». Володіти інформацією, розпоряджатися нею - це справді функція влади, але робити висновок, що масмедіа, виходячи лише з цього факту, є «четвертою владою», в українських умовах передчасно. Бо влада, якою керують інші, не є владою. Для повноцінного статусу їй потрібна ще й свобода. Серед причин, які гальмують або навіть унеможливлюють процес набуття українськими ЗМІ відповідного високого місця в суспільно-політичній системі посттоталітарного суспільства, необхідно виокремити кілька основних.
1. Економічна залежність ЗМІ від держави та політичних, фінансових угруповань.
2. Партійно-клановий диктат, який розїдає українську журналістику зсередини.
3. Відсутність у українських журналістів відчуття корпоративної солідарності та професійної згуртованості.
4. Нестача потужного єдиного українського інформаційного простору.
5. Географічна обмеженість читацького електорального поля, викликана регіональною неоднорідністю території України, розбіжностями в поглядах населення. Наслідок - відсутність потужних загальноукраїнських видань, які б свої впливом охоплювали всю державу.
6. Брак сталих традицій політичної культури та політичної відповідальності як політиків, так і журналістів.
7. Інформація в Україні ще так і не набула статусу товару, з усіма повязаними з цим правами і обовязками.
8. У нашому суспільстві інформаційний простір недосконалий, а інформаційний ринок перебуває лише в процесі становлення.
9. Відсутність правової держави, де б інші «гілки влади» вбачали в особі ЗМІ рівноправного партнера, а не ворога чи конкурента.
10. Через матеріальне зубожіння населення держави, ЗМІ не можуть розраховувати на фінансову підтримку читачів, які передплачуватимуть газети чи платитимуть абонентську плату за конкретні телеканали.
Зрозуміло, перелік причин, які призводять до тієї скрутної ситуації, в якій знаходяться наші масмедіа, можна продовжувати. Сюди можна віднести, наприклад, відсутність на нашому ринку ЗМІ серйозних іноземних інвестицій, які здатні на першому етапі підняти рівень якості газет і телеканалів завдяки фінансовим вливанням зберігши про цьому рівень внутрішньополітичної свободи, та ряд інших причин.
У підсумку варто наголосити на необхідності перегляду законодавства, яке стосується інформаційної сфери, з метою більш чіткого закріплення норми, яка визначає інформацію товаром. Так чи інакше, серед перерахованих причин є багато не лише обєктивних, але й субєктивних. А отже, найважливішим на даному етапі суспільного розвитку є визнання засобів масової інформації незалежним інститутом, який дорівнюватиме за впливовістю трьом конституційним гілкам влади. Демократична та правова держава неможлива без незалежних і потужних масмедіа.
Список литературы
масовий інформація влада політика
1. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. - К., 2006 - С. 188.
2. Сичивиця О. Криза демократії і проблема нового розподілу влад // Українські проблеми. -2006- №2.
3. Короткий політологічний словник. - К., 2005 - С. 79, 84.
4. Москаленко А. Теорія журналістики. - К., 2004 - С. 282.
5. Шампань П. Двойная зависимость. Несколько замечаний по поводу соотношений между полями политики, экономики и журналистики // Socio-Logos’07. - М., 2007 С. 211.
6. Мартыненко А. «Моя задача - наладить отношения между властью и прессой» 2004 - 1 сентября.
7. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. - К., 2006. - С. 21 - 22, 36 - 37, 73 - 76, 114.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
