Засоби експресивізації українського газетного дискурсу початку ХХІ ст. - Автореферат

Тому нині у газетному дискурсі спостерігаємо пошук експресивних засобів вираження, прагнення до непрямої дії на читача. У контексті багатоаспектного аналізу публіцистичного й інформаційного стилів актуальності набуло питання про сутність та доцільність використання комплексу експресивно-виражальних засобів і проблема способів їх реалізації в українському газетному дискурсі. Тематика дослідження узгоджена із загальним планом науково-дослідних робіт кафедри української мови та соціолінгвістики Херсонського державного університету і відповідає профілеві комплексної наукової теми відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України "Стилістичні параметри нової української літературної мови в концептуально-знаковому та часовому вимірі" (державний реєстраційний номер 0103U00327). Поставлена мета наукової роботи зумовила розвязання таких завдань: Умотивувати місце експресивної функції в українському газетному дискурсі серед інших функцій мови. На основі аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми та власних пошуків дефінитивно означити поняття "дискурс"; розмежувати поняття "експресія", "експресивність" та "емотивність".У першому розділі - "Основні підходи до типології засобів вираження експресії в мові" - на основі аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми та власних пошуків дефінітивно означено й розмежовано поняття "експресія", "експресивність" і "емотивність"; виділено й описано весь комплекс засобів вираження експресії в українській мові, їхні формальні й неформальні показники; проаналізовано складну природу дискурсу, його прагматико-семантичну організацію, розглянуто співвідношення та розмежування понять "дискурс" і "текст", виявлено й схарактеризовано особливості засобів вираження експресії в українському газетному дискурсі, окреслено їх функційні можливості. Тому експресивність надає мовленню, з одного боку, стилістичної маркованості, виразності, а з іншого, виражає ставлення мовця до висловлювання та до адресата. Чабаненко: "Якщо експресія - підсилення, інтенсифікація виразності, то експресивність - уже сама підсилена, інтенсифікована виразність, така соціально й психологічно мотивована властивість мовного знака (мовленнєвого елемента), яка деавтоматизує його сприйняття, підтримує загострену увагу, активізує мислення, викликає почуттєву напругу читача". Уведення до категорійного апарату лінгвістики та журналістикознавства поняття дискурсу дозволить розглядати публіцистичний текст значно ширше - як явище, що відображає творчість, і як процес, і як результат (тобто як власне дискурс, і як його "матеріальний слід" - текст). Для сучасного газетного дискурсу характерна тенденція до емотивності, оцінності, експресивності та безперервні пошуки різних способів її вираження, оскільки для реалізації власного задуму журналістові потрібно акцентувати увагу читача на певних фактах, явищах, проблемах, створити навколо них бажану атмосферу сприймання, зацікавлення, врівноважити логічне сприйняття та емоції, подати свою експресивну оцінку й закласти її у свідомість читача, сформувати в нього певне ставлення до проблеми, яка порушується, стимулювати ті чи ті практичні дії адресата.Експресивність у межах газетного дискурсу розглядаємо як поняття, яке свідомо створюється журналістом відповідно до його комунікативного задуму. Експресивність у кожному конкретному випадку реалізується за допомогою найрізноманітніших мовних засобів, а будь-яка мовна одиниця в певному контексті набуває внутрішньої чи зовнішньої експресивності (експресивізується) і перетворюється на засіб впливу, підсилення та увиразнення мовлення. Тому спостерігаємо загальне тяжіння до експресивності, звязок експресивності мовлення з експресивністю мовних одиниць (засобів), їх діалектичну єдність і взаємовплив. Синтаксичними засобами творення експресії в газетних текстах є окличні, питальні й спонукальні речення, які несуть емотивне навантаження; вставні та вставлені конструкції, що функціонують із метою вираження емоційної оцінки повідомлюваного; звертання, спрямовані на вираження субєктивно-оцінного ставлення до особи співрозмовника; а також однорідні члени речення і повтори, які сприяють виразності вислову, його образності та експресивності. Проте експресивність сучасного газетного дискурсу не обмежується лише виокремленими та проаналізованими нами засобами, адже в контексті газетного мовлення експресивними стають усі мовні засоби, стилістичні прийоми та синтаксичні конструкції, оскільки мовлення преси одночасно із закріпленням результатів пізнавальної діяльності, виражає різні переживання і стани субєкта, його ставлення до самого себе, до інших і до навколишнього світу; втілює публіцистичну ідею, слугує методом впливу.

Основний зміст дисертації

Масмедіа сьогодні є індикатором усього нового, що відбувається в суспільстві, бо миттєво реагують на будь-які зміни та події, фіксують їх і передають читачеві, окрім того, вони є невідємною складовою культурного та духовного життя людини. Мова сучасного газетного дискурсу - це дієвий засіб передачі інформації, специфіка якого визначається насамперед його функційною природою - бути засобом впливу. Тому арсенал мовних засобів преси відзначається яскравістю, виразністю, і водночас впливовістю та інформативністю.

Звернення до масового читача, орієнтація на різноманітні мовні смаки, публіцистичність, діалогічність, посилення особистісного начала; стилістичний динамізм, явища "перейменування"; поєднання експресії і стандарту, семантичні та стилістичні контрасти призводять до того, що мова газети стає метафоричною, образною, експресивною. До характерних особливостей мови медіа-текстів належать: соціальна оцінність, комунікативна загальнозначимість, особливий характер експресивності; тенденція до масового поглинання, асиміляції чужорідних елементів; пошук нових експресивних засобів вираження, прагнення до непрямої дії.

Експресивність у межах газетного дискурсу розглядаємо як поняття, яке свідомо створюється журналістом відповідно до його комунікативного задуму. Експресивність у мові преси - це єдиний, цілісний результат реалізації таких його особливостей, як емотивність, образність, оцінність, стилістична маркованість, а також його структурно-композиційних ресурсів і засобів.

Експресивність у кожному конкретному випадку реалізується за допомогою найрізноманітніших мовних засобів, а будь-яка мовна одиниця в певному контексті набуває внутрішньої чи зовнішньої експресивності (експресивізується) і перетворюється на засіб впливу, підсилення та увиразнення мовлення. Тому спостерігаємо загальне тяжіння до експресивності, звязок експресивності мовлення з експресивністю мовних одиниць (засобів), їх діалектичну єдність і взаємовплив.

У сучасному газетному дискурсі активно використовують засоби експресивізації всіх мовних (фонетичного, словотвірного, морфологічного, лексико-фразеологічного, синтаксичного, стилістичного) і навіть позамовних (графічного) рівнів. Одні з них є найбільш поширеними і продуктивними, інші - трапляються рідше. Але всі вони в сукупності створюють живе, яскраве, експресивне, емотивно-оцінне мовлення газетного тексту.

Основним засобом експресивізації газетного дискурсу є, безперечно, експресиви, за допомогою яких журналіст передає почуття, а також емоційні відтінки зображення явищ, фактів, подій, персонажів. Такі лексеми поділяються на дві групи: слова, які містять позитивну емотивну оцінку, і слова, що передають негативну емотивну оцінку. Експресиви служать засобом передачі певної якісної характеристики або мовної індивідуалізації субєкта, позитивно - чи негативно-соціальної характеристики осіб та суспільних явищ. Ці одиниці мовної експресії надають текстам образності, полемічної сили та гостроти, сприяють створенню гумористичного чи іронічно-сатиричного ефектів.

Продуктивною в мові масмедіа є емоційно-експресивна лексика, яку найчастіше підсилюють фонетичними або словотвірними засобами експресивізації. Це, насамперед, синоніми, антоніми, іншомовні слова, неологізми, оказіоналізми, розмовно-побутова лексика, що дає змогу детальніше розкрити суть явища чи поняття, повніше відтворити картину зображуваного; широко вживаються і фразеологізми, цитати й крилаті вислови, що є високоефективними засобами впливу на адресата з метою сформувати оцінне ставлення до зображуваних подій і явищ, подати їх емоційно-оцінну характеристику.

До негативних рис експресивізації дискурсу сучасної преси належить надмірне використання запозичень, розмовно-просторічної і знижено-стилістичної лексики (жаргонізмів, сленгізмів, арготизмів). Такі лексеми є невдалими з погляду культури мови та стилістики. Вони викликають огиду й несприйняття, розмивають, забруднюють лексичну систему мови та обтяжують її, а також порушують закони милозвучності, не відповідають сучасним мовним нормам і смакам.

Формальними показниками експресивної оцінки певного образу чи явища, а також емотивних відтінків почуттів та настроїв автора є словотвірні засоби експресивізації. Демінутивні й аугментативні суфікси передають його ставлення до зображуваної події, виражають захоплення, схвалення, здивування, або навпаки, іронію чи зневагу. Використання цих формантів у газетному дискурсі є доцільним і комунікативно виправданим. Найчастіше автори вживають їх, коли необхідно не просто назвати предмет чи явище, а охарактеризувати його. Ось чому словотвірні засоби виконують соціально-оцінну й емоційно-експресивну функції.

Морфологічні засоби експресивізації найчастіше виступають допоміжними, факультативними засобами створення експресії і лише підсилюють емоційно-експресивний зміст висловлюваного. Найпродуктивнішими з них є вигуки, частки, слова категорії стану. Уміле їх використання у відповідній ситуації й тематичному контексті урізноманітнює газетне мовлення, робить його експресивним, емоційно насиченим і виразним, надає йому щирості й безпосередньості живого спілкування.

Синтаксичними засобами творення експресії в газетних текстах є окличні, питальні й спонукальні речення, які несуть емотивне навантаження; вставні та вставлені конструкції, що функціонують із метою вираження емоційної оцінки повідомлюваного; звертання, спрямовані на вираження субєктивно-оцінного ставлення до особи співрозмовника; а також однорідні члени речення і повтори, які сприяють виразності вислову, його образності та експресивності.

Тропи та стилістичні фігури є однією з експресивно-виражальних домінант газетної мови, суттєвою частиною її образного слововживання, що безпосередньо сприяє поглибленню змістової структури твору, допомагає налагодити активний, живий контакт із зацікавленим читачем. Переплітаючись, тропи і стилістичні фігури надають образної художності, розкривають нові грані семантичних відтінків слів, створюють яскраве, емоційно-наснажене газетне мовлення.

Проте експресивність сучасного газетного дискурсу не обмежується лише виокремленими та проаналізованими нами засобами, адже в контексті газетного мовлення експресивними стають усі мовні засоби, стилістичні прийоми та синтаксичні конструкції, оскільки мовлення преси одночасно із закріпленням результатів пізнавальної діяльності, виражає різні переживання і стани субєкта, його ставлення до самого себе, до інших і до навколишнього світу; втілює публіцистичну ідею, слугує методом впливу. Тому вибір яскравого, образного, дієвого слова є важливою проблемою лінгвостилістики та журналістики.

Таким чином, сучасний газетний дискурс сприйнятливий до різноманітних емотивно-експресивних модифікацій, трансформацій, реконструкцій щодо мовностилістичного оформлення. Одночасно він є тим середовищем, яке особливо чутливе до появи нових експресивно-навантажених елементів.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

1. Коваль Т.Л. Засоби масової інформації, їх роль та функції в українському суспільстві / Т.Л. Коваль // Діалог. Медіа-студії: [зб. наук. праць / за заг. ред. О.В. Александрова]. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. - Вип.3. - С.21-26.

2. Коваль Т.Л. / Словотвірна категорія обєктивної зменшеності / Т.Л. Коваль // М.А. Жовтобрюх і сучасна українська лінгвістика: [зб. матер. всеукр. наук. конф. / відп. ред. Г.І. Мартинова]. - Черкаси: Брама-Україна, 2006. - С.146-152.

3. Коваль Т.Л. Оцінні іменники зі зменшено-пестливим значенням / Т.Л. Коваль // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія "Лінгвістика": [зб. наук. праць]. - Вип. ІІІ. - Херсон: Вид-во Херсонського державного університету, 2006. - С.233-237.

4. Коваль Т.Л. Демінутивні суфікси як засіб вираження експресії в сучасній українській літературній мові / Т.Л. Коваль // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія "Лінгвістика": [зб. наук. праць]. - Вип. VIII. - Херсон: Вид-во Херсонського державного університету, 2008. - С.54-59.

5. Коваль Т.Л. Експресивність як одна з основних ознак образного слова / Т.Л. Коваль // Наукове видання "Українське мовознавство": [міжвідомч. наук. зб. / відп. ред.А.К. Мойсієнко]. - Київ, 2009. - Випуск 39/1. - С.183-187.

6. Коваль Т.Л. Співвідношення понять "текст" і "дискурс" у сучасній лінгвістичній науці / Т.Л. Коваль // Науковий журнал "Філологічні трактати": [наук. видан. / за ред. О.Г. Ткаченко] - Суми, 2009. - Т.1. - № 1. - С.54-59.

7. Коваль Т.Л. Особливості формування і розвитку української пресолінгвістики / Т.Л. Коваль // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія "Лінгвістика": [зб. наук. праць]. - Вип. ХІІ. - Херсон: Вид-во Херсонського державного університету, 2010. - С.322-326.