Засади дружинної етики в культурі Київської Русі - Автореферат

Спроба історико-філософського дослідження засад дружинної етики в культурі Київської Русі видається нам актуальною, насамперед з огляду на те, що вони є частиною такого важливого і складного культурного феномену, як "світськість". Прерогативою в реконструкції дружинної етики Київської Русі було вибрано автентичні письмові тексти, дослідження яких проведено з метою найбільш повного відтворення її засад, виходячи не стільки з сучасних, скільки, насамперед, з давньоруських уявлень про добро та зло. Однак спроба інтерпретації історико-філософськими методами писемних джерел періоду Київської Русі у світлі відображення в ній ідеалів, категорій та імперативів дружинної етики може бути актуальною для аналізу давньоруського духовного спадку в межах філософії культури та етики. Насамперед, не визначений повністю набір текстів для філософського дослідження дружинної етики Київської Русі, недостатньо вивчені модифікація й еволюція категорій дружинної етики, таких, як "честь", "слава", "доблесть" тощо, не визначений ступінь упливу церковного світогляду на дружинну етику Київської Русі, не встановлювались звязки давньоруської дружинної етики з антично-візантійською філософською традицією й ін. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання: • критично проаналізувати наявні у філософській літературі методологічні та джерелознавчі підходи до вивчення дружинної етики Київської Русі, охарактеризувати основні тенденції її дослідження, • виявити можливість дослідження дружинної етики Київської Русі за письмовими джерелами даного періоду та особливості методології і методики вилучення із давньоруських письмових джерел елементів дружинного морального змісту.У підрозділі 1.1 "Історіографія досліджуваної проблеми" проаналізовано наявні у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників питання: 1) методології дослідження дружинної етики Київської Русі; 2) підбору та обґрунтування давньоруських письмових джерел для її дослідження; 3) інноваційно-наукового внеску у вивчення даної теми. Федотова), є акцент на впливові церковної етики на етику дружинну, який традиційно недооцінювався радянською історією філософії, хоча в цілому в даному дослідженні ми відштовхувались від образу дружинної етики, сформованого в історико-філософських працях другої половини ХХ століття (А.А. Незважаючи на визнання істориками філософії існування дружинної етики в культурі Київської Русі, як окремого духовного феномену, наявні намагання окреслити її специфіку тощо, аналіз показав, що стан дослідження засад дружинної етики Київської Русі не можна вважати задовільним із наступних причин: - в сучасних історико-філософських дослідженнях, присвячених Київській Русі, відсутнє чітке розрізнення понять "світська етика" та "дружинна етика", існує їх взаємопідміна, що не дає змогу адекватно досліджувати предмет; Однак ми не виявили спроб віднайти в культурі Давньої Русі інших ідеалів, які теж могли впливати на формування образу дружинної етики, наприклад, образу "Христа-Воїна" тощо. Наш підхід до текстів на основі виявлення в них елементів боротьби добра зі злом, як сутності дружинної етики, покладає більше ступенів свободи в їх дослідженні, а також дає змогу розглядати дружинну етику не як корпоративну мораль, а як явище всієї давньоруської культури, і саме в цьому ми вбачаємо наукову новизну.Результати дисертаційного дослідження конкретизуються у наступних положеннях: - Дружинну етику не можна означити ні як таку, що притаманна дружині (військовій еліті Давньої Русі), ні як таку, що створюється дружиною, тобто корпоративну, ні як таку, що адресована дружині. Дружинна етика є давньоруське світоглядне уявлення про активну боротьбу добра зі злом, яку ведуть всі осереддя сущого та ідеального - Бог і ангели, простір і час, людина і дійсність. В культурі Київської Русі існувало три дружинних ідеали - образ "Христа-Воїна" та очолюваного ним "воїнства небесного", які уособлювали найвищу дружинну мораль; церковний образ ідеального князя, який репрезентував благочесність, христолюбність, милосердя тощо, мирський, позбавлений християнських рис образ, який у вигляді залишків старовинного епосу зостався у літописах. В західноєвропейській культурі всі три ідеали злились воєдино, утворивши своєрідний синтез - мораль лицарського ордену, в якому обєднались етика ченця (miles Dei) з уявленнями церкви про miles saecularis та з власним кодексом доблесті, честі і слави лицаря.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках сформульовано основні підсумки дисертаційного дослідження.

Результати дисертаційного дослідження конкретизуються у наступних положеннях: - Дружинну етику не можна означити ні як таку, що притаманна дружині (військовій еліті Давньої Русі), ні як таку, що створюється дружиною, тобто корпоративну, ні як таку, що адресована дружині. Дружинна етика є давньоруське світоглядне уявлення про активну боротьбу добра зі злом, яку ведуть всі осереддя сущого та ідеального - Бог і ангели, простір і час, людина і дійсність.

- В культурі Київської Русі існувало три дружинних ідеали - образ "Христа-Воїна" та очолюваного ним "воїнства небесного", які уособлювали найвищу дружинну мораль; церковний образ ідеального князя, який репрезентував благочесність, христолюбність, милосердя тощо, мирський, позбавлений християнських рис образ, який у вигляді залишків старовинного епосу зостався у літописах.

- Проведене порівняння даних образів із аналогічними світоглядними елементами лицарської культури засвідчує, що вони відповідають європейським моделям "miles Dei", "miles saecularis" та секуляритивному образу в західноєвропейській культурі. Однак, якщо спробувати зясувати, яким чином ці три моральні ідеали впливали на світогляд дружинників, а це питання є безумовно важливим, то ми віднайдемо досить яскраву відмінність Київської Русі від аналогічної західної картини. В західноєвропейській культурі всі три ідеали злились воєдино, утворивши своєрідний синтез - мораль лицарського ордену, в якому обєднались етика ченця (miles Dei) з уявленнями церкви про miles saecularis та з власним кодексом доблесті, честі і слави лицаря. В Київській Русі є підстави говорити тільки про злиття двох ідеалів - уявлень церкви про воїна та мирської дружинної етики.

- Як засвідчує зміст джерел, категорії дружинної етики не лише утворювали певну систему, але й еволюціонували під впливом християнства. "Доблесть" у вигляді "буйства", перетворювалась спочатку у "святу нестяму", а згодом у "мудрість" ("смисленность"), патріархальні родові стосунки еволюціонували до "братолюбія", а честь перетворювалась у "благочестя".

- У Давній Русі моральний імператив ("закон") осмислювався подвійно. Під впливом християнства "закон" набував характеру припису, який дає людині Бог, під впливом поганського світогляду він був близький до уявлень про межу, границю між осереддям добра і зла, зберігаючи яскраві сліди просторово-часової семантики. В такому вигляді імперативи втілились в "Повчанні" Володимира Мономаха, основу якого становлять настанови: бути прикладом набожності й достойної поведінки, справедливим суддею, мудрим і розсудливим володарем, що радиться із "осмисленими мужами", захищати і подавати милостиню церквам, сиротам, вдовам, шанувати гостя (прибульця), захищати "Руську землю" і боротися з "невірними", мати доблесть, вірність, честь і мудрість, дотримуватися "хресного цілування" та бути "благочесним".

- Дружинна етика Київської Русі, що втілилась у образах "Христа-Воїна" та "воїнства небесного", етичному ідеалі "взірцевого князя", категоріях та імперативах - мала філософські витоки, які сягають праць "апостольських отців", "кападокійського гуртка", політичній філософії доби еллінізму, платонівських доктрин "ідеальної держави" та "філософа на троні", що проникали в Київську Русь опосередковано, насамперед, через переклади візантійських текстів.

1. Киричок О.Б. Рефлексія межі та категорія імперативу у філософській культурі Київської Русі // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська Академія". Серія філософія та релігієзнавство. - К., 2001. - Т. 19. - С. 54-59.

2. Киричок О.Б. Образ Христа-Воїна в культурі Київської Русі // Образ Христа в Українській культурі / В.С. Горський, Ю.І. Сватко, О.Б. Киричок й ін. - К., 2001. - С. 47-56.

3. Киричок О.Б. Категорії лицарської етики в контексті філософської культури Київської Русі // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська Академія". Серія філософія та релігієзнавство. - К., 2002. - Т. 20. - С. 38-43.

4. Киричок О.Б. "Воїнство Христа" як етична ідеологема у філософській культурі давньокиївського періоду // Маґістеріум. - К., 2002. - Випуск 9. - С. 5-15.