Засада кримінального провадження забезпечення права на свободу та особисту недоторканність у світлі міжнародних стандартів у галузі прав людини - Статья
Аналіз норм міжнародно-правових документів, які стосуються регламентування права та процесуальних гарантій на свободу та особисту недоторканність. Практика Європейського суду з прав людини щодо застосування такого запобіжного заходу, як затримання.
При низкой оригинальности работы "Засада кримінального провадження забезпечення права на свободу та особисту недоторканність у світлі міжнародних стандартів у галузі прав людини", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Київського національного університету імені Тараса Шевченка Кафедра правосуддя юридичного факультету Засада кримінального провадження забезпечення права на свободу та особисту недоторканність у світлі міжнародних стандартів у галузі прав людини Кучинська О.П., доктор юридичних наук, професор Анотація У статті проаналізовано норми міжнародно-правових документів (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, а також Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи), які стосуються регламентування права на свободу та особисту недоторканність. Також автор звертається до практики Європейський суд з прав людини щодо застосування такого запобіжного заходу, як затримання. Визначаються новели КПК 2012 року, які можна вважати процесуальними гарантіями забезпечення права на свободу та особисту недоторканність. Право на свободу та особисту недоторканність проголошено ст.ст. 3, 9 Загальної декларації прав людини, ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), а також ст. 5 Конвенції Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи (далі - Конвенції СНД). Прикладом неабиякого значення даної норми у сфері кримінального провадження є практика розгляду справ Комітетом ООН з прав людини, який, наприклад, по справі Хуго Ван Алфен проти Нідерландів прийшов до висновку, що тримання заявника під вартою протягом 9 тижнів є порушенням викладеної вище вимоги п. 3 ст. 9 Міжнародного пакту, навіть не зважаючи на те, що при цьому формально була витримана процедура, передбачена кримінальним процесуальним законодавством Нідерландів.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
