Засада гласності та її обмеження в кримінальному судочинстві України - Автореферат

Мета, яку поставив перед собою автор дослідження, полягає в тому, щоб: чітко визначити ознаки і на цій основі дати поняття гласності кримінального судочинства як політико-правового явища та засади кримінального процесу; зясувати зміст засади гласності правосуддя у кримінальних справах і, з одного боку, відмежувати його від змісту інших засад та інститутів кримінального судочинства, а з іншого - показати їх звязок і взаємодію; обгрунтувати правову природу та особливості охорони інститутів різного роду таємниць у сфері кримінального судочинства і визначити, таким чином, основні шляхи забезпечення від розголошення під час судового розгляду кримінальних справ конфіденційних відомостей на основі консенсусного розвязання конфлікту публічного інтересу у відкритості судового процесу та приватних (у деяких випадках - державних) інтересів у забезпеченні охорони певної інформації з обмеженим доступом. Відповідно до поставленої мети в дисертації зроблено спробу вирішити такі наукові задачі: - визначити ознаки та обсяг гласності кримінального судочинства в цілісній сфері соціальної гласності і на підставі цього сформулювати її поняття (що має важливе значення для подальшого визначення поняття, змісту та шляхів реалізації даної засади); визначити зміст даної засади з урахуванням загальнотеоретичної характеристики норм-принципів і на підставі дослідження понять гласності кримінального судочинства та засади гласності кримінального судочинства; визначити систему таємниць кримінального судочинства, що слугуватимуть підставами для проведення закритого судового розгляду кримінальних справ, шляхом їх відокремлення від таємниць, які мають абсолютний характер (не підлягають розголошенню взагалі), та таємниць, які підлягають захисту у сфері кримінального судочинства лише за дотримання певних умов їх правомірності. 20 чинного КПК України), та спеціальних норм, що її конкретизують та обмежують, а також при аналізі системи спеціальних норм, що обмежують розголошення відповідної інформації); структурний (застосовувався при визначенні системи таємниць у сфері кримінального судочинства України), історико-правовий (використання його дало можливість показати становлення і розвиток законодавства, що регулює засаду гласності в кримінальному судочинстві, а також визначити пріоритетні напрями його розвитку на майбутнє); порівняльно-правовий (застосовувався при порівнянні норм, що регулюють принцип гласності та його обмеження в кримінальному судочинстві України, з відповідними нормами законодавства зарубіжних держав, що дало можливість зясувати позитивні та відємні сторони такого регулювання і внести пропозиції щодо удосконалення чинного КПК України); логічний (використання його дало можливість сформулювати поняття гласності кримінального судочинства); статистичний (використовувався, зокрема, при аргументації необхідності відмови від інститутів громадської поруки (як запобіжного заходу і форми звільнення від кримінальної відповідальності), при дослідженні підстав проведення закритого судового розгляду кримінальних справ); метод моделювання і прогнозування (використання його дало можливість сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного КПК України) та інші.У цьому розділі дисертації проводиться дослідження гласності кримінального судочинства як політико-правового явища та засади кримінального процесу, а також її історичний розвиток, а саме: автор аналізує різноманітні підходи щодо визначення ознак та поняття гласності кримінального судочинства, які вирізняють її у сфері всієї загальносоціальної гласності, обгрунтовує існування нових ознак цього поняття (зокрема, уточнює його предмет); проводить дослідження історичного розвитку гласності за різними напрямами, зокрема, в Україні дорадянського, радянського періоду та СРСР, зарубіжних країнах; обгрунтовує відповідність ознак гласності кримінального судочинства основним критеріям віднесення певного положення до принципів кримінального процесу та зясовує місце, роль і значення положень гласності кримінального судочинства у системі засад кримінального процесу. У підрозділі 1.1 “Гласність кримінального судочинства як політико-правове явище та її предмет” автор досліджує поняття гласності кримінального судочинства. У підрозділі 1.3 “Поняття засади гласності кримінального судочинства” доводиться, що конституційна вимога гласного судового розгляду кримінальних справ (засада гласності) відповідає всім властивостям, загальним ознакам принципу (засади) кримінального процесу і входить до системи засад кримінального судочинства. Таким чином, засаду гласності кримінального судочинства можна визначити як звернену до суду конституційно-правову вимогу про відкритий розгляд справ, яка визначає спрямованість та напрямки реалізації певної групи норм кримінального процесу, впливає на порядок провадження у справі на різних його стадіях, спрямована на реалізацію завдань кримінального судочинства, і є засобом формування громадської думки про судочинство (правосуддя), підвищення соціальної активності громад