Засада гласності та її обмеження в кримінальному судочинстві України - Автореферат

Мета, яку поставив перед собою автор дослідження, полягає в тому, щоб: чітко визначити ознаки і на цій основі дати поняття гласності кримінального судочинства як політико-правового явища та засади кримінального процесу; зясувати зміст засади гласності правосуддя у кримінальних справах і, з одного боку, відмежувати його від змісту інших засад та інститутів кримінального судочинства, а з іншого - показати їх звязок і взаємодію; обгрунтувати правову природу та особливості охорони інститутів різного роду таємниць у сфері кримінального судочинства і визначити, таким чином, основні шляхи забезпечення від розголошення під час судового розгляду кримінальних справ конфіденційних відомостей на основі консенсусного розвязання конфлікту публічного інтересу у відкритості судового процесу та приватних (у деяких випадках - державних) інтересів у забезпеченні охорони певної інформації з обмеженим доступом. 20 чинного КПК України), та спеціальних норм, що її конкретизують та обмежують, а також при аналізі системи спеціальних норм, що обмежують розголошення відповідної інформації); структурний (застосовувався при визначенні системи таємниць у сфері кримінального судочинства України), історико-правовий (використання його дало можливість показати становлення і розвиток законодавства, що регулює засаду гласності в кримінальному судочинстві, а також визначити пріоритетні напрями його розвитку на майбутнє); порівняльно-правовий (застосовувався при порівнянні норм, що регулюють принцип гласності та його обмеження в кримінальному судочинстві України, з відповідними нормами законодавства зарубіжних держав, що дало можливість зясувати позитивні та відємні сторони такого регулювання і внести пропозиції щодо удосконалення чинного КПК України); логічний (використання його дало можливість сформулювати поняття гласності кримінального судочинства); статистичний (використовувався, зокрема, при аргументації необхідності відмови від інститутів громадської поруки (як запобіжного заходу і форми звільнення від кримінальної відповідальності), при дослідженні підстав проведення закритого судового розгляду кримінальних справ); метод моделювання і прогнозування (використання його дало можливість сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного КПК України) та інші. коли відкритий судовий розгляд справи може призвести до розголошення професійних (довірених) таємниць - судового захисту та представництва, адвокатської (адвокатів та інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, їх помічників та членів технічного персоналу), діяльності психолога, нотаріальної (відомості, які довірені нотаріусу при наданні ним юридичних консультацій для вчинення нотаріальних дій і не відображені в нотаріально посвідчених документах), медичної (про обставини особистого і сімейного життя хворого, які стали відомими при наданні медичної допомоги за місцем проживання хворого чи довірені ним) - якщо субєкти вказаних таємниць звільнені від обовязків зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості; У цьому розділі дисертації проводиться дослідження гласності кримінального судочинства як політико-правового явища та засади кримінального процесу, а також її історичний розвиток, а саме: автор аналізує різноманітні підходи щодо визначення ознак та поняття гласності кримінального судочинства, які вирізняють її у сфері всієї загальносоціальної гласності, обгрунтовує існування нових ознак цього поняття (зокрема, уточнює його предмет); проводить дослідження історичного розвитку гласності за різними напрямами, зокрема, в Україні дорадянського, радянського періоду та СРСР, зарубіжних країнах; обгрунтовує відповідність ознак гласності кримінального судочинства основним критеріям віднесення певного положення до принципів кримінального процесу та зясовує місце, роль і значення положень гласності кримінального судочинства у системі засад кримінального процесу. Таким чином, засаду гласності кримінального судочинства можна визначити як звернену до суду конституційно-правову вимогу про відкритий розгляд справ, яка визначає спрямованість та напрямки реалізації певної групи норм кримінального процесу, впливає на порядок провадження у справі на різних його стадіях, спрямована на реалізацію завдань кримінального судочинства, і є засобом формування громадської думки про судочинство (правосуддя), підвищення соціальної активності громадян, рівня їх правової, моральної та політичної культури, гарантією прав і законних інтересів громадян, реалізації інших засад кримінального судочинства, має важливе судоустрійне значення, порушення якої тягне застосування санкцій (може бути підставою для скасування вироку).