Колективізація, український голодомор і зниження рівня життя переважної більшості населення - плата за індустріалізацію в Радянському Союзі. Результати грошової реформи і відміни карткової системи, що була проведена в країні наприкінці 1940-х років.
При низкой оригинальности работы "Зарплата, пенсія, позики і ціни як чинники матеріально-побутового стану трудящих УРСР (друга половина 1940-х - середина 1960-х років)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Найжорсткішим регулювання стало під час голоду 1946-1947 років: у вересні 1946-го постановою РМ СРСР та ЦК ВКП(б) (не для друку) «Про економію у витрачанні хліба» було зменшено норми забезпечення за картками працівникам низки галузей промисловості, сільських мешканців, за незначними виключеннями, взагалі позбавили карткового постачання. Шкоди грошовому обігу завдавало зростання витрат на утримання війська (від початку 1937-го до 1 червня 1941 року збройні сили СРСР зросли з 1,433 млн до 5 млн військовослужбовців), та виробництво озброєнь (у 1939 році на оборону витрачалася чверть державного бюджету, у 1940-му - третя частина, у плані на 1941-й - 43,4%); бюджетне фінансування наркомату оборони та наркомату військово-морського флоту зросло від 16,5 млрд крб. у 1937 році до 56,8 млрд крб. у 1940-му, а на 1941 рік було затверджено в сумі 70,9 млрд крб.. У підсумку основні положення зводилися до таких заходів: а) до обігу впроваджувалися купюри зразка 1946 року, на які обмінювалися старі, розмінна монета обміну не підлягала; б) обмін готівки передбачалося здійснити протягом тижня, починаючи від 16 грудня: у віддалених районах термін міг бути збільшений до двох тижнів, зарплати і стипендії виплачувалися новими грошима у попередніх розмірах; в) переоцінка заощаджень населення в ощадкасах здійснювалась таким чином: вклади до 3 тис. крб. обмінювалися карбованець за карбованець, за вкладами від 3 тис. до 10 тис. крб. заощадження скорочувались на третину, понад 10 тис. крб. на дві третини. Усвідомлення «партією і урядом» негативних наслідків грошової реформи видно в тексті постанови про грошову реформу, де визнавалося, що її проведення потребує певних жертв, більшість яких понесе населення, але ці жертви будуть останніми. Після війни було здійснено пять державних позик відновлення і розвитку народного господарства СРСР (1946, 1947, 1948, 1949, 1950), сім державних позик розвитку народного господарства СРСР (1951, 1952, 1953, 1954, 1955, 1956, 1957) та дві конверсії позик минулих років (1947 - конверсія позики 1938 року на облігації 3% позики у відношенні номіналів 1:5, 1948 - конверсія позик 1936-1946 років, окрім позики 1938 року на облігації 2% позики у відношенні 1:3).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
