Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави. Суспільно-політична думка доби українського національного відродження. Аналіз провідних ідей, сформульованих визначними мислителями на стадії еволюції морально-етичної традиції.
При низкой оригинальности работы "Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X — початок XX ст.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X - початок XX ст.) Зміст Вступ 1. Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави 2. Суспільно-політична думка доби українського національного відродження Список використаної літератури Вступ Вона народилася й розвивалася в гущі загальнолюдських знань щодо форм і функцій політики і влади, політичних інститутів, політичної ідеології й культури, політичної стратегії і тактики, інших політичних явищ і цінностей. Обєктивно особливий взаємозвязок поєднує українських мислителів з російськими, білоруськими, а згодом польськими, єврейськими, австрійськими та іншими мислителями сусідніх націй і народів. Київське князівство, що виникло в середній течії Дніпра на межі VIII-XI ст., стало згодом політичним осередком величезної імперії - Руської (Київської) держави. На рубежі XII-XIII ст. естафету національного державотворення прийняла Галицько-Волинська земля, але в середині XIV ст., не витримавши ударів численних зовнішніх ворогів, вона на шість століть була відірвана від материзни і перетворилася на поневолену провінцію то Польщі, то Угорщини, то Австрії. Б. Хмельницьким у формі Гетьманщини. Завдяки священнослужителям-літописцям дійшла до сьогодення і давньоруська міфологія, відомості про найважливіші історичні події, тексти деяких політико-правових документів світського характеру - договори Русі з Візантією X ст., «Руська правда». Вони закріплювали характерні для тих часів політичні принципи панування сили в державі, станового поділу людей на повноправних, неповноправних і безправних, недоторканності приватної власності, божественного чи напівбожественного походження влади князя тощо. Його послідовники в Україні - Кипріян Святитель, Григорій Самалат та інші - оспівували зверхність божественної влади над світською, церкви над державою, неприпустимість втручання князів і королів у церковні справи, підносили роль ченців у суспільно-політичному житті, готували основу для єднання Грецької та Римської церков. Якщо один з перших ректорів Києво-Могилянської колегії Сильвестр Косів був противником політичної орієнтації на Москву, що простежується в його творі «Патерікон», то його наступники Інокентій Гізель, Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський, Феод осійСафонович були послідовними політичними прихильниками зближення з Росією, обґрунтовували єднання східно-словянських народів.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
