Зародження і розвиток екскурсійної діяльності в Україні (до початку ХХ ст.) - Лекция

Історія екскурсійної діяльності розпочинається наприкінці XVII - на початку XVIII століть, коли у школах Англії, Франції, Німеччини, Австрії та інших країн при вивченні окремих предметів учителі почали використовувати в роботі з учнями пішохідні прогулянки та поїздки за межі міст. Професор Б.Є.Райков у своїй праці “Методика і техніка проведення екскурсій”, виданій у 1927 році, відзначав: “Під екскурсією ми розуміємо вивчення обєктів у місцях їх природного знаходження (локальний принцип) і в звязку з пересуванням свого місця в просторі (моторний принцип). Найбільш повне визначення поняття “екскурсія” належить відомому російському радянському екскурсознавцю Б.В.Ємельянову: “Екскурсія є цілеспрямованим наочним процесом пізнання навколишнього світу, процесом, побудованим на заздалегідь підібраних обєктах у природних умовах або розташованих у цехах промислових підприємств, приміщеннях, лабораторіях науково-дослідного інституту, залах музеїв, виставках, майстернях художника тощо.Екскурсія має свої ознаки (елементи): тривалість у часі (від однієї академічної години до однієї доби); наявність екскурсантів (групи або індивідуалів); наявність екскурсовода, що проводить екскурсії; показ екскурсійних обєктів, первинність глядацьких вражень; пересування учасників екскурсії за укладеним маршрутом; цілеспрямованість показу обєктів, розповіді екскурсовода; наявність певної теми. Екскурсовод показує екскурсантам обєкти і супроводжує показ аналізом побаченого, поясненнями, історичними довідками. Тому, на відміну від західноєвропейських “прогулянок на природу”, екскурсії на українських теренах мали переважно народознавче спрямування. Усвідомлюючи виняткове значення краєзнавчої роботи для виховання учнів, українські школи та гімназії почали впроваджувати її в позакласний навчально-виховний процес, проводили мандрівки й екскурсії по рідному краю. Одними із найпоширеніших екскурсій, що організовувались у гімназіях та училищах під керівництвом учителів природознавства, були екскурсії у природу.Серед основних завдань, що прагнули вирішувати товариства, були дослідження органічної і неорганічної природи, сприяння розвиткові природознавства, техніки, історії та культури, поширення знань серед широких верств населення. Ці видатні діячі науки і культури відігравали не тільки виняткову роль у формуванні наукового світогляду, піднесенні культури в Україні, а й у популяризації наукових знань, однією з форм якої була екскурсія. І хоча члени Товариства здебільшого називали такі екскурсії археологічними, вони за своїм змістом були також історико-архітектурними та мистецтвознавчими, тобто було покладено початок тематичним екскурсіям, що розглядалися їхніми організаторами як важлива складова наукових досліджень. До плану роботи наукового товариства входило в тому числі “... помагати розповсюдженню наукового знання через лекції та видання, для того уряджувати публічні засідання, систематичні курси, наукові екскурсії, пидання і т.ін.” У §4 статуту Товариства говорилося: “щоб досягнути зазначеної мети, Товариство має право споряджати наукові виставки, улаштовувати наукові експедиції та екскурсії”. На бюро були представлені також екскурсійна карта памяток природи Києва та околиць, список місцевостей України для організації екскурсій та маршрути екскурсій. екскурсія товариство подорож туристичнийПроте, і в роки Української Народної Республіки, Гетьманату, Директорії процес розвитку освіти, культури, екскурсійної діяльності не припинився. У циркулярі від 2 листопада 1917 року за підписом генерального секретаря народної освіти, а з січня 1918 року першого міністра народної освіти УНР Івана Стешенка, було викладено звернення до директорів різних типів шкіл. У циркулярі від 16 листопада 1917 року, генеральний секретар народної освіти знову звертається до директорів шкіл усіх відомств та інспекторів вищих шкіл, ставить завдання перед педагогічними радами - вирішувати питання національного виховання у школах, підкреслюючи, що весною та влітку слід організовувати подорожі-екскурсії, де б учні на власні очі змогли побачити видатні памятки нашої славної минувшини. Серед цих людей передусім слід назвати Софію Федорівну Русову, яка у 1918 року була призначена директором Департаменту позашкільної освіти Міністерства народної освіти УНР, де було створено екскурсійний відділ. С.Русова була добре обізнана з новими течіями західноєвропейської педагогіки, з творами Я.Коменського, Дж.Локка, Й.Песталоцці, Г.Спенсера, П.Лесгафта, багатьох інших представників передової педагогічної думки. її власні праці про навчання і виховання були співзвучні з роздумами на ці теми Івана Франка, Лесі Українки, Бориса Грінченка, Івана Глібова, інших видатних діячів української культури.На початку XX ст., коли екскурсії набули значного поширення у сфері науки, освіти, просвітництва, починається теоретична розробка питань методики проведення екскурсій. Так, у 1915 році у Києві вперше було організовано курси для підготовки керівників природничих екскурсій для дітей. Організатором цих ку

План

1. Зародження екскурсійної діяльності на українських землях (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

1.1 Виникнення і розвиток освітянських екскурсій. Поява екскурсій в природу, історичних, паломницьких, літературно-мистецтвознавчих, літературних, виробничих екскурсій, музейних експозицій, виставок. Екскурсійна діяльність В.Петра

1.2 Екскурсійна діяльність наукових товариств (Історичне товариство Нестора-Літописця, Київське товариство дослідників природи, Київське відділення Російського технічного товариства, Українське наукове товариство, Орнітологічне товариство ім. К. Кеслера, Київське товариство з охорони памяток старовини та мистецтва, Миколаївське товариство аматорів природи), їх археологічні, геологічні, ботанічні, зоологічні, наукові екскурсії

1.3 Перше бюро подорожей та екскурсій. Розробка туристичних маршрутів Кримсько-Кавказьким гірським клубом. Підготовка кадрів. Діяльність перших у Києві курсів для підготовки керівників екскурсій (1915 р.). В. Артоболевський

2. Екскурсійна діяльність у період Української революції (1917-1920 рр.)

2.1 Діяльність С. Русової в екскурсійному відділі Департаменту позашкільної освіти Міністерства народної освіти УНР

2.2 Співпраця екскурсійного відділу з "Просвітою"

2.3 Підготовка кадрів

Висновки

1. Зародження екскурсійної діяльності на українських землях (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

· Екскурсійна діяльність зароджується в Україні у другій половині XIX ст.

· Процес становлення і розвитку вітчизняної екскурсійної діяльності був зумовлений піднесенням національно-культурного відродження українського народу, розвитком освіти і наукових знань.

· Спеціальних державних установ, що здійснювали керівництво екскурсійною справою, не існувало. Ініціатива в організації екскурсій належала українській інтелігенції: провідним освітянам та науковцям.

· Розвиток вітчизняної екскурсійної діяльності повязаний з іменами провідних українських діячів: В.І.Петра, В.М.Артоболевського, М.В.Шарлеманя, С.Ф.Русової та інш.

· Організацією екскурсій займались і перші туристські організації. Прототипом сучасного бюро подорожей та екскурсій можна вважати Ялтинське відділення Кримсько-Кавказького гірського клубу (1890-1917рр.).

· Виникнення вітчизняної теорії та методики екскурсійної діяльності припадає на другу половину XIX - на початок XX ст.

· Для вирішення проблеми підготовки кадрів екскурсоводів завдяки зусиллям громадськості створювались короткотермінові курси підготовки фахівців.

· У другій половині XIX - на початку XX ст. екскурсійна діяльність набула значного поширення в Україні, проте ще не мала масового характеру.

Размещено на .ru