Зародження і легалізація багатопартійності в умовах переходу від тоталітаризму до демократії: історико-політологічний аналіз - Автореферат

Виникнення багатопартійності, політичного плюралізму відбулося на межі 80-90-х рр. минулого століття і означало, зрештою, появу політичних партій і суспільно-політичних рухів, які стали поєднувальною ланкою між суспільством і владою, що здійснюється державними інститутами. Враховуючи, що питання становлення багатопартійності не отримали ще належного висвітлення в сучасній політологічній літературі, її вивчення на практичному матеріалі розвитку таких пострадянських країн, як Україна, Російська Федерація, Казахстан та ін., становить особливий науковий інтерес. Подальший розвиток нових державних утворень, їх політичних систем невіддільний від процесу вдосконалення багатопартійності і появи нових політичних партій, який продовжується і до теперішнього часу, визначаючи ще один вагомий напрям в політологічному дослідженні. Таким чином, у даному випадку багатопартійність виступає важливим елементом демократичного механізму самоорганізації суспільства, надійною основою демократичного парламентаризму, що у свою чергу свідчить про актуальність даного аспекту обраної для дослідження теми. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб вивчити і осмислити процес формування багатопартійності в республіках СРСР, зокрема в Україні, в кінці 1980-х - на початку 1990-х років, тобто в перехідний період від тоталітарної системи до демократії, на основі наукового аналізу практичного досвіду зробити необхідні теоретичні висновки і узагальнення, простежити загальні закономірності, розглянути конкретні відмінності.В умовах соціального різноманіття сучасного суспільства саме політичні партії стали, по-перше, структурами, що якнайповніше відображають інтереси різних соціальних груп і верств населення; по-друге, вони розробили і використовували чітку систему політичних методів боротьби за владу для реалізації своїх програмних цілей і обіцянок електорату. “Рівень вивчення багатопартійності в політологічній науці: загальна і конкретна характеристика джерел” показані основні групи комплексу наукових робіт, метою яких було дослідження змісту політичних партій, їх діяльності і феномена багатопартійності. Багатопартійність сприяє більш високому рівню відвертості у визначенні програмних цілей і завдань всіх партій. Надмірна багатопартійність дробить наявний у нації політичний та ідеологічний ресурс, інтелектуальні і організаційні резерви, заважає формуванню гідної і досвідченої політичної еліти. “Аналіз практичного досвіду формування багатопартійності в союзних республіках” здійснена спроба всебічно осмислити розвиток демократичних елементів, повязаних із появою і затвердженням політичного плюралізму, що створив основу для виникнення в республіках нових політичних структур (партій, блоків, фронтів).На основі використання сучасних науково-дослідних підходів і методів, всебічного історико-політологічного аналізу теоретичного і емпіричного матеріалу, автор у своїй дисертаційній роботі прийшов до наступних висновків: 1. Поява і подальший розвиток багатопартійної структури може свідчити про ефективність політичної системи суспільства, яка стала значущим чинником зміцнення демократичної природи держави, забезпечення політичних прав і свобод його громадян. Реальна багатопартійність свідчить про певну зрілість суспільства, відвертість і прозорість процесів створення владних інститутів, які формуються і функціонують під контролем громадськості. Саме завдяки багатопартійності створюються умови для врахування і реалізації інтересів і прагнень різних соціальних груп. Багатопартійність у дисертації розглядається як необхідна умова створення цивілізованої системи представницької демократії, яка поширена зараз у всіх європейських країнах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках підведені підсумки дослідження, названі основні результати дисертаційної роботи. На основі використання сучасних науково-дослідних підходів і методів, всебічного історико-політологічного аналізу теоретичного і емпіричного матеріалу, автор у своїй дисертаційній роботі прийшов до наступних висновків: 1. Виникнення інституту багатопартійності є однією з найважливіших ознак формування громадянського суспільства. Поява і подальший розвиток багатопартійної структури може свідчити про ефективність політичної системи суспільства, яка стала значущим чинником зміцнення демократичної природи держави, забезпечення політичних прав і свобод його громадян. Реальна багатопартійність свідчить про певну зрілість суспільства, відвертість і прозорість процесів створення владних інститутів, які формуються і функціонують під контролем громадськості. Саме завдяки багатопартійності створюються умови для врахування і реалізації інтересів і прагнень різних соціальних груп.

2. Багатопартійність у дисертації розглядається як необхідна умова створення цивілізованої системи представницької демократії, яка поширена зараз у всіх європейських країнах. Вже в 1990 році в багатьох республіках існувало по декілька політичних партій, які ставили перед собою різні цілі та завдання (у РФСР таких було близько 400, в Україні - 15, в Таджикистані - 3 і т.д.).

Разом із тим, процес становлення багатопартійності практично у всіх республіках проходив достатньою мірою стихійно, хаотично і тому повільно. Особливо відчувалася відсутність організаційного і політичного досвіду, уміння створювати політичні формування, слабка структурованість суспільства, недостатній рівень політичної культури населення.

3. Політична багатопартійність у пострадянських країнах, що прийшла на зміну десятиліттями існуючому тоталітаризму з його жорсткою однопартійністю, не могла відразу стати ідеальною і характеризувалася крайньою розкиданістю та багатовекторністю ідеологічних напрямів - від анархічної до ультраправої. Окрім колишніх, різною мірою оновлених комуністичних партій, зявилися соціал-демократичні, ліберальні, консервативні, монархічні, клерикальні, лівоекстремістські, правоекстремістські і багато інших. Багато партій створювалися за західноєвропейським зразком, намагалися пристосувати європейські ідеологічні концепції до наших реальних умовах.

4. Аналіз програмних документів нових партій свідчить про те, що вони в основному будувалися на трьох проблемах: демократія, ринкові відносини, національний суверенітет. На практиці це привело до розпаду радянської тоталітарної системи і повернення народів до загальнолюдських, європейських цінностей. Не всім вдалося успішно і швидко пройти цей шлях, але перший, найбільш важливий крок був зроблений саме за допомогою політичної багатопартійності.

5. Становлення багатопартійності в Україні значною мірою нагадує процеси, що відбувалися в інших пострадянських державах. Разом із тим поява тут політичних партій мала свої особливості, які визначалися і багатими демократичними традиціями краю, і досвідом багатопартійності в період існування Української Народної Республіки (1917-1920 рр.), і навіть ближчим сусідством з країнами європейської цивілізації, розташуванням України в географічному центрі Європи та деякими іншими обставинами. Проте спонукальні мотиви, що сприяли політичній активності і динамічному партійному будівництву, були багато в чому схожі: незадоволеність економічним станом, пошук “головного винуватця”, прагнення до національної незалежності, проведення реформ, підвищення добробуту, розвиток культури і мови тощо.

Таким чином, вивчення феномена багатопартійності є важливим напрямком політологічної науки. Діяльність партій на основі відповідних законів і правил зявилося найважливішим досягненням політичної практики сучасної людської цивілізації, забезпечує існування найбільш довершених і справедливих систем представницької демократії. Для нас особливо актуально, що існування в політичному житті суспільства, насамперед України, багатопартійності, запобігає небезпеці виникнення тоталітарних елементів в управлінні державою, сприяє формуванню демократичного механізму самоорганізації народу, що є надійною запорукою його подальшого успішного розвитку і залучення до кращих цінностей світової цивілізації.

Основні положення та висновки дисертації викладено у таких публікаціях автора: 1. Соколов В.Н., Рябика И.Л. От тоталитаризма к политическому плюрализму: многопартийность как основа демократии - Одесса: Маяк, 2007. - 250 с.

2. Рябика И.Л. Политические партии Украины и России об украинско-российских отношениях // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - 2004. - №1 (9). - С.44-49

3. Рябіка І.Л., Соколов В.М. Громадські обєднання та політичні партії сучасної України: Навчальний посібник. - Одеса: Юридична література, 2002. - 200 с. Рецензія // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - 2004. - №2 (10). - С.129-131

4. Рябика И.Л. Из истории создания и практики работы политических партий в Украине // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - 2004. - №3 (11). - С.50-58

5. Рябика И.Л. Возрождение многопартийности (СССР, Украина - конец 1980-х - начало 1990-х годов) // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - 2004. - №4 (12). - С.149-156

6. Рябика И.Л. Тенденции эволюции в партийном строительстве // Наукові праці. Науково-методичний журнал. Т. 54. Вип. 41: Політичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. - С. 165-168.

7. Рябика И.Л. Создание многопартийности в Украине: особенности становления в начальный период (конец 1980-х - начало 1990-х годов) // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - 2006. - №11 (31). - С.103-110.

8. Рябика И.Л. Многопартийность как политическое явление: теория вопроса // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - 2007. - №1(38). - С.151-159.

9. Рябика И.Л. От неформальных организаций к партийным формированиям (предпосылки появления политических объединений и политических партий) // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - 2007. - № 12 (49). - С. 107-114.

Размещено на .ru