Запозичена лексика у романі Зінаїди Тулуб "Людолови" - Курсовая работа

Актуальність дослідження: Українська мова за час свого багатовікового розвитку перебувала у контактах з сусідніми і віддаленими мовами. Ці контакти найбільшою мірою виявилися у запозиченні численних слів, які органічно входили до лексичної системи української мови, у багатьох випадках повністю адаптуючись у ній і навіть втрачаючи первісний статус одиниць іншомовного походження. Лексичні запозичення фактично становлять один з найважливіших чинників розвитку кожної мови, яка претендує на високий культурний рівень, на відображення сучасного їй стану інтелектуального, культурного, економічного і політичного розвитку суспільства. Процес засвоєння слів якоюсь мовою з інших мов є одним з істотних шляхів збагачення її словникового складу, робить її гнучкішою, виразнішою. Карцевський в 20-ті роки XX століття, де під запозиченням дослідник розумів «не тільки входження в мову іншомовного слова, але й проникнення слів з будь-якої спеціальної мови - технічної, жаргону або говору якої-небудь соціальної групи, галузевої мови і т. ін. в загальну мову», вважаючи процес запозичення позитивним явищем для розвитку і вдосконалення мови в цілому.Розвиток і стан мови значною мірою залежить від стану суспільства. Економічні, політичні, культурні контакти з іншими країнами, воєнні зіткнення накладають свій відбиток на розвиток мови. Контактування мов може зумовити: запозичення лексики і фразеології, засвоєння артикуляційних особливостей іншої мови, зміну наголосу, зміни у граматичній будові мови, зміни у словотворі. Нові слова проникають в українську мову (усну та писемну) в результаті звязків українського народу з іншими народами безпосередньо або опосередковано, через якусь третю мову.Аналіз української лексики з погляду походження передбачає насамперед зясування тих основних шляхів формування, які зумовлюють її генетичний склад від першоджерел до сучасного функціонування. Грищенком словниковий склад української мови обєднує дві генетично різнопланові групи лексичних одиниць: 1) Споконвічно українські слова:-власне українська лексика; Бондар подає більш розширену класифікацію: 1) Лексика, успадкована від ностратичної прамови. 10) Нові запозичення, які через посередництво інших мов потрапляли й до української мови. Виділяє запозичення, які виникли через посередництво: 1) Запозичення із голландської мови через російське посередництво (баркас, гарпун, вахта, гавань, кабель).Їх особливостями є не повноголосні звукосполучення [ра], [ла], [ре] на місці спільносхіднословянських [оро], [оло], [ере], на початку слова [ра], а також [жд] замість українських [ж], [дж], звук [є] на початку слів замість спільносхіднословянського [о], суфікси - знь, - ств (о), - ин (я) в абстрактних назвах, - тель, - тва, - тай, суфікси - ящ, - ущ, - м (ий), префікси воз - (вос-), пре-,пред-, со-, компоненти складних слів благо-, бого-, добро-, зло-, - град. Із російської мови потрапили слова різних тематичних груп: лексика, повязана з побутом, одягом (барахло, горбушка, кожанка, одіяло, сундук, утюг, підтяжки), на позначення різних дій і процесів (близитися, будоражити, зачислити, скучати, щупати), повязана з технікою, будівництвом, знаряддями праці (ричаг, швейний, руль, наладка), на позначення різних якостей, ознак (безтактний, викрашений, злорадний), на позначення осіб (недотепа, покровитель, співшукач), діловодства (виписка, відзив, довіреність), слова інших тематичних груп (бредня, узор, носилки). Бодик виділяє такі семантичні групи слів старогрецького походження, а згодом грецького: деякі назви предметів господарства, побуту (вапно, корал, канат, миска), назви предметів та понять церковно - релігійного вжитку (ангел, акафіст, апостол, ідол, псалтир), значна кількість власних імен людей (Андрій, Анастасія, Софія, Євген), терміни науки, культури, мистецтва (граматика, лексикон, логіка, драма, ода, математика, синтаксис), слова на позначення суспільно - політичних відносин(автономія, анархізм, олігархія, утопія, економія), терміни з медицини, біології, хімії (анемія, бактерія, діабет, мікроб, гормони, азот, барій, бром, калій, йод, каталіз), астрономії та географії(арктика, астероїд, галактика, клімат, паралель, полюс, тропіки), математики й фізики (гіпотенуза, енергія, катет, призма, хронометр, теорема), мовознавства, літературознавства та мистецтва (афоризм, дифтонг, метафора, метонімія, морфема, схема, фантазія), філософії й логіки (алогізм, фенол, емпіричний), спорту (атлет, атлетика, гімнаст, гімнастика). Грищенко вказує на окремі показники формального плану, за якими виділяють слова грецького походження: префіксальні морфеми ана-(анатомія), ант(и)-(Антарктида), ап (о)-(апогей), ди (і)-(дифтонг, діелектрик), ді (а)-(діаметр), дис-(дисперсія), екто-(ектоплазма), ен-(енцефаліт), ендо-(ендогамія), епі-(епіграма), гіпер-(гіпертонія), гіпо-(гіпотонія), мета-(метаморфоза), пара-(парадокс), пери-(периферія), син-(сим-) (синтез, симпатія), а також компоненти складних слів авто-(автономія), агро-(агроном), ізо-(ізотерми), архі-(архімандрит), моно-(монографія),

ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Теоретичні засади вивчення запозиченої лексики

1.1 Дослідження науковцями запозиченої лексики

1.2 Специфічні ознаки груп лексичних одиниць

1.3 Висновки до І розділу

Розділ II. Запозичена лексика у романі «Людолови» та її тематичні групи

Список використаної літератури