Запорізька преса 20-40-х рр. ХХ ст.: жанрово-стильові особливості - Автореферат

В історичній парадигмі соціокультурних моделей вітчизняної журналістики система тоталітарної преси, сегментом якої виступає й запорізька періодика, відзначається ідеологічною монополією, політичною диктатурою, уніфікацією форм і способів діяльності всіх комунікаційних каналів, маніпулятивним характером її технологій. На думку більшості вчених, людина маси, продукт мозаїчної культури, була значною мірою створена пресою: вербалізовані у вигляді текстів масової комунікації ціннісні орієнтації суспільства, набуваючи масового характеру вираження, конструювали відповідну аксіологічну й світоглядну домінанту “радянської” особистості. Запорізька преса 20-40-х років ХХ століття як історичне, лінгвальне й літературно-естетичне явище досі не була обєктом спеціального комплексного наукового дослідження, що повністю викреслювало її із загальноукраїнського журналістського процесу. Вивчення жанрово-стильової специфіки місцевої періодики з урахуванням дії екстралінгвальних чинників (соціокультурних, типологічних, психологічних) доповнить цілісну картину еволюції вітчизняного публіцистичного дискурсу доби тоталітарної журналістики, а також репрезентує методологічну модель комплексного (із синтезуючим застосуванням функціонального, нормативного, соціокультурологічного, прагматичного, когнітивного аспектів) аналізу мови преси. Метою дисертаційної роботи є опис та аналіз лінгвостилістичних та жанрових ознак газетного мовлення в період 20-40-х років ХХ століття з урахуванням упливу екстралінгвальних чинників, а також визначення особливостей становлення історико-типологічної моделі запорізької преси й уведення в науковий обіг недосліджений масив (а це близько пятдесяти газетних видань) періодики регіону 20-40-х рр.У першому розділі дисертації “Провідні аспекти наукового вивчення мови газети як лінгвального й соціокультурного феномена” розглядається проблема осягнення мови ЗМІ в сучасному мовознавстві, подається широкий спектр різнопланових наукових інтерпретацій публіцистичного дискурсу й визначається їх теоретико-методологічна домінанта, окреслюються основні етапи становлення вітчизняної пресолінгвістики. У межах стилістики мовлення, стилістики тексту відбувається осмислення взаємозумовленості категорій жанр, стиль, текст. Співвідносячи жанр, що реально існує як відкритий ряд конкретних мовленнєвих творів, з функціональними стилями, Г.Я.Солганик пропонує схему, яка умовно показує шлях від мови до завершеного твору: літературна мова> функціональний стиль > жанри (або мовленнєві стилі) > мовленнєві твори. Виходячи з таких потрактувань понять “текст”, “жанр”, “стиль”, можна стверджувати, що текстова єдність, яка репрезентована певною жанровою формою і носить конкретне комунікативно-змістове навантаження, є тією реальною одиницею мовної сфери, де виникає, формується та існує конкретний стиль. ХХ ст. дає можливість розрізняти її газетні типи за такими типологічними ознаками: територіальною (губернська, повітова, окружна, міська, обласна, районна), ці газетні типи формують клас масової, керівної (однопартійної) преси; соціальний клас формують типи селянських, робітничих, торговельних і кооперативних, літературно-мистецьких газетних видань, які, у свою чергу, розрізняються за демографічною ознакою - молодіжний (комсомольський), дитячий тип преси; за національно-мовною ознакою - українськомовна, російськомовна періодика, газети єврейською та німецькими мовами; за періодичністю - щоденні видання, газети з періодичністю 2, 3 рази на тиждень, однотижнева, декадна, двотижнева преса.На основі залучення парадигми різноаспектних наукових підходів (нормативного, функціонального, прагма-, психо-, соціолінгвістичного, когнітивного) до аналізу газетно-публіцистичного стилю потрактовуємо мову ЗМІ як складне лінгвальне, мовленнєве (текстуальне, дискурсивне) та соціокультурне явище, специфіка функціонування якого визначається, по-перше, станом, статусом та практикою національної мови в цілому, по-друге, суспільно-історичним, політико-ідеологічним контекстом. Аналіз історико-типологічних характеристик місцевої преси свідчить, що запорізька преса 20-40-х років ХХ століття як одна з численних реґіональних мікроструктур системи тоталітарної періодики репрезентує типові процеси становлення й розвитку цієї соціокультурної моделі журналістики. ХХ ст. дає можливість диференціювати її газетні типи за територіальною ознакою (губернська, повітова, окружна, міська, обласна, районна), ці газетні типи формують клас масової, керівної (однопартійної) преси; соціальний клас формують типи селянських, робітничих, торговельних і кооперативних, літературно-мистецьких газетних видань, які, у свою чергу, розрізняються за демографічною ознакою - молодіжний (комсомольський), дитячий тип преси; за національно-мовною ознакою - українськомовна, російськомовна періодика, газети єврейською та німецькими мовами; за періодичністю - щоденні видання, газети з періодичністю 2, 3 рази на тиждень, однотижнева, декадна, двотижнева преса. ХХ ст. представляють твори інформаційної

2. Основний зміст роботи